Мета дослідження – визначити стан інтестинальної мікробіоти у жінок, які страждають від звичного невиношування
вагітності.
Матеріали та методи. Було проведено клініко-лабораторне обстеження 53 жінок у віці 21–46 років, яких поділили на 3
групи. До I групи (n=15) увійшли жінки, у яких відбувся другий або третій поспіль мимовільний викидень у терміні гестації
до 22 тижнів, до II групи (n=18) – пацієнтки, у яких відбувся один мимовільний викидень у терміні гестації до 22 тижнів,
групу контролю (n=20) становили пацієнтки у терміні гестації до 22 тижнів, у яких вагітність перебігала без ускладнень. Усім
жінкам проводили комплексне обʼєктивне й загальноклінічне обстеження згідно з вимогами сучасних клінічних протоколів
та загальноприйнятих методик. Стан інтестинальної мікробіоти оцінювали шляхом бактеріологічного дослідження фекалій
одразу ж після мимовільного переривання вагітності. Посіви проводили на відповідні поживні середовища.
Результати дослідження та їх обговорення. У більшості жінок, які страждають від звичного невиношування вагітності,
спостерігається виразний дисбаланс інтестинальної мікробіоти, який характеризується значним зменшенням індигенної
мікрофлори (Bifidobacterium, Lactobacillus, Escherichia coli, Enterococcus faecium) та посиленим розмноженням таких факультативних мікроорганізмів, як Staphylococcus epidermidis, Proteus, Klebsiella, Clostridium difficile, Candida albicans.
Висновки. Подальше поглиблене вивчення та аналіз кореляцій між різними таксономічними групами мікробіоти кишечника, яка є своєрідним індикатором стану макроорганізму, є важливим етапом на шляху визначення тригерних механізмів
передчасного переривання вагітності. Отже, оцінка кількісного та якісного складу мікробного пейзажу кишечника може
стати обовʼязковою в алгоритмах обстеження жінок з невиношуванням вагітності. Терапевтична ремодуляція інтестинальної
мікробіоти (дієтична, медикаментозна) також може стати одним із важливих факторів успішності стратегії профілактики та
лікування невиношування вагітності.
The aim of the study – to determine the state of the intestinal microbiota in women suffering from habitual miscarriage.
Materials and Methods. A total of 53 women aged 21–46 years were divided into 3 groups. Group I (n=15) included women
who had the second or third habitual miscarriage in gestation of up to 22 weeks, and group II (n=18) had patients who had one
habitual miscarriage in gestation of up to 22 weeks, the control group (n=20) consisted of patients at the gestational age of up to
22 weeks, during which pregnancy progressed without complications. All women were subjected to a comprehensive objective
and general clinical examination, in accordance with the requirements of modern clinical protocols and conventional methods.
The condition of the intestinal microbiota was assessed by bacteriological examination of faeces immediately after spontaneous
abortion. Cultures were performed on the appropriate nutrient media. Results and Discussion. The overwhelming majority of the women suffering from habitual miscarriage have a marked imbalance
of the intestinal microbiota characterized by a significant decrease in the indigenous microflora (Bifidobacterium, Lactobacillus,
Escherichia coli, Enterococcus faecium) and enhanced reproduction of optional microorganisms, such as Staphylococcus
epidermidis, Proteus, Klebsiella, Clostridium difficile, Candida albicans.
Conclusions. Further in-depth study and analysis of correlations between different taxonomic groups of the intestinal microbiota,
which is a kind of indicator of the state of the macroorganism, is an important step in determining the trigger mechanisms of
premature pregnancy termination. Therefore, assessment of the quantitative and qualitative composition of the intestinal microbial
landscape may be obligatory in pregnancy screening algorithms for women. Therapeutic remodulation of the intestinal microbiota
(dietary, medication) can also be one of the important factors in the success of a strategy to prevent and treat habitual miscarriage.
Цель исследования – определить состояние интестинальной микробиоты у женщин, страдающих привычным невынашиванием беременности.
Материалы и методы. Было проведено клинико-лабораторное обследование 53 женщин в возрасте 21–46 лет, которые
были разделены на 3 группы. В I группу (n=15) вошли женщины, у которых произошел второй или третий подряд самопроизвольный выкидыш в сроке гестации до 22 недель, во II группу (n=18) – пациентки, у которых произошел один самопроизвольный выкидыш в сроке гестации до 22 недель, группу контроля (n=20) составили пациентки в сроке гестации до 22
недель, у которых беременность протекала без каких-либо осложнений. Всем женщинами было проведено комплексное
объективное и общеклиническое обследование, согласно требованиям современных клинических протоколов и общепринятых методик. Состояние интестинальной микробиоты оценивали путем бактериологического исследования фекалий сразу
после самопроизвольного прерывания беременности. Посевы осуществлялись на соответствующие питательные среды.
Результаты исследования и их обсуждение. У подавляющего большинства женщин, страдающих привычным невынашиванием беременности, наблюдался выраженный дисбаланс интестинальной микробиоты, который характеризовался
значительным уменьшением индигенной микрофлоры (Bifidobacterium, Lactobacillus, Escherichia coli, Enterococcus faecium)
и усиленным размножением таких факультативных микроорганизмов, как Staphylococcus epidermidis, Proteus, Klebsiella,
Clostridium difficile, Candida albicans.
Выводы. Дальнейшее углубленное изучение и анализ корреляций между различными таксономическими группами
микробиоты кишечника, которая является своеобразным индикатором состояния макроорганизма, является важным этапом
на пути определения триггерных механизмов преждевременного прерывания беременности. Оценка количественного и
качественного состава микробного пейзажа кишечника может стать обязательной в алгоритмах обследования женщин с невынашиванием беременности. Терапевтическая ремодуляция интестинальной микробиоты (диетическая, медикаментозная)
также может стать одним из важных факторов успешности стратегии профилактики и лечения невынашивания беременности.
