Стан мікробної екології статевих органів у жінок репродуктивного віку заслуговує особливої уваги лікаря-клініциста. Інфекції статевих шляхів визнані одними з тригерних чинників міоми матки. Лейоміома матки може виникнути в результаті
ураження міометрія запальними процесами. Мета дослідження – вивчити тканини з видалених міоматозних вузлів на наявність
асоційованої мікробної флори у жінок репродуктивного віку, які страждають від безсимптомного або симптомного клінічного
перебігу лейоміоми матки. Досліджували наявність інфекційної флори піхвового вмісту, цервікального каналу 216 жінок репродуктивного віку, хворих міомою матки та в 30 видалених міоматозних вузлах матки. У вагінальному вмісті вірус простого
герпесу становив 30,6% в ІІА групі та 32,4% у групі ІІБ, Cytomegalovirus, відповідно – 27,8% та 28,7%. Chlamidia trachomatis була
позитивною у 25,0% жінок ІІА групи і 26,9% – у групі ІІБ, Micoplasma hominis – 12,96% і 15,7%, Ureaplasma urealyticum – у 4,6% і
8,3%, вірус папіломи онкогенного типу – до 3,7% і 5,6% відповідно. Домінуючою інфекцією каналу шийки матки жінок репродуктивного віку, хворих міомою матки, були вірус простого герпесу у групі ІІА – 34,3% і в групі ІІБ – 38,0%, Chlamidia trachomatis –
32,4% і 37,0%, Cytomegalovirus – 33,3% і 32,4%, Micoplasma hominis – 13,9% та 17,6%, Ureaplasma urealyticum – 6,5% та 10,2%,
вірус папіломи людини 16, 18 тип – 3,7% і 6,5% відповідно. У тканинах міоматозних вузлів ДНК Micoplasma hominis була виявлена
в 43,3%, Chlamidia trachomatis – у 40,0%, Ureaplasma urealyticum – в 36,7%, Cytomegalovirus – 30,0%, вірус папіломи людини – у
23,3%, Сandida albicans – у 6,7% випадків спостережень. Титри Enterococcus fec., St. epidermidis в тканинах міоматозних вузлів
були 108 КУО/мл. Ці збудники у піхвовому вмісті були висіяні в титрах 1010 і 105 КУО/мл відповідно. Вірусна флора в тканинах
міоматозних вузлів була визначена в 1,8 раз частіше, а кількість КУО/мл 1,7 разів більше, ніж у вагінальному вмісті. Стрептококи Б, Д, стафілококи, Бактероїди, Micoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum, Chlamidia trachomatis в тканинах міоматозних
вузлів визначались у середньому з частотою 32,8%, а в вагінальному вмісті – 15,7%, що в 2,1 рази більше. Частота Micoplasma
hominis в тканинах міоматозних вузлів у 3 і 2,8 разів або на 28,9% і 27,6% більша, ніж заднього склепіння піхви та цервікального
каналу, Ureaplasma urealyticum досліджувалася – у 5,6 і 4,4 разів або на 30,2% і 28,4%, вірус папіломи онкогенного типу 16, 18 тип
– у 5,1 і 4,6 разів або на 18,8% і 18,2% відповідно. Отримані результати можуть вказувати на те, що інфекції у тканини лейоматозних вузлів могли надходити інтраканалікулярним, гематогенним, лімфогенним шляхами. Можливо, що ці інфекції перебували в організмі жінки в активній формі у минулому. В алгоритм спостереження за хворими репродуктивного віку на лейоміому
матки доцільно включати бактеріологічне, ПЛР дослідження вмісту піхви, цервікального каналу, уретри в динаміці спостереження, тканин видалених лейоматозних вузлів з метою ідентифікації мікрофлори для визначення профілактики виникнення
супутніх захворювань урогенітального тракту шляхом корекції біоценозу урогенітальних органів, що може сприяти запобіганню дії тригерних чинників як виникнення лейоміоми матки, так і переходу росту пухлини з простого типу у проліферативний.
The state of the microbial ecology of genital organs in women of reproductive age deserves special attention of the
doctor-clinician. Infections of the genital tract are recognized as one of the triggers of uterine myoma. Leiomyoma of the uterus can
arise as a result of lesions of the myometrium by inflammatory processes. The goal is to examine the tissues of distant leiomyomatous
nodules for the presence of an associated microbial flora in women of reproductive age who suffer from asymptomatic and symptomatic
clinical course of the uterine leiomyoma. The presence of infectious flora in the vaginal contents and cervical channel of 216 women
of reproductive age, patients with uterine leiomyoma, and in 30 distant leiomyomatous nodules of the uterus was investigated. In the
vaginal content of Virus herpes simplex was 30.6% in the IIA group and 32.4% in the group IIB, Cytomegalovirus, respectively – in
27.8% and 28.7%. The result to Chlamidia trachomatis was positive in 25.0% of women in the IIA group and 26.9% – in group IIB,
Mycoplasma hominis – in 12.96% and 15.7%, Ureaplasma urealyticum – in 4.6% and 8.3 %, Virus papilloma hominis oncogenic type
– in 3,7% and 5,6%. The dominant infections of the cervical canal of women of reproductive age, patients with uterine leiomyoma,
were Virus herpes simplex in the IIA group – 34.3% and in group IIB – 38.0%, Chlamidia trachomatis – 32.4% and 37.0%, Cytomegalovirus
– 33.3% and 32,4%, Mycoplasma hominis – 13.9% and 17.6%, Ureaplasma urealyticum – 6.5% and 10.2%, Virus papilloma hominis
– 3.7% and 6.5% respectively. In the tissues of the leiomyomatous nodules, Mycoplasma hominis DNA was detected in 43.3%,
Chlamidia trachomatis – in 40.0%, Ureaplasma urealyticum – in 36.7%, Cytomegalovirus and Mycoplasma hominis by 30.0%, Virus
papilloma homynis – in 23.3%, Candida albicans – in 6.7% of cases of observations. Titres Enterococcus fec., St. epidermidis in the
tissues of the leiomyomatous nodules were 108 CFU/ml. These pathogens in vaginal content were sown in titres 1010 and 105 CFU/
ml, respectively. The viral flora in the tissues of the leiomyomatous nodules was determined 1.8 times more often, and the amount
of CFU / ml was 1.7 times greater than in the vaginal contents. Streptococcus B, D, Staphylococcus aureus, Bacteroides sp.,
Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum, Chlamydia trachomatis in the tissues of the leiomyomatous nodules were determined
on average with a frequency of 32.8%, and in the vaginal content – 15.7%, which is 2.1 times was more. The frequency of Mycoplasma hominis in the tissues of the leiomyomatous nodules was in 3 and 2.8 times, or 28.9% and 27.6% greater than the posterior
vaginal vault and cervical canal, Ureaplasma urealyticum – in 5.6 and 4.4 times, or 30.2% and 28.4%, Virus papilloma homynis
oncogenic type 16 of 18 – in 5.1 and 4.6 times, or 18.8% and 18.2% respectively. The results obtained indicate that infections in the
tissues of the leiomyomatous nodules could have been given by intracanalicular, hematogenous, lymphogenous pathways. It is
possible that these infections were in the body of a woman in an active form in the past. In the algorithm for monitoring patients with
uterine leiomyoma at reproductive age, it is advisable to include bacteriological, PCR studies of the vaginal microbiocenosis, cervical
canal, urethra in observation dynamics, tissues of remote leiomyomatous nodules by identifying microflora in order to prevent the
occurrence of concomitant diseases of the urogenital tract and correction of organ biocenosis, which can to prevent the etiopathogenetic
mechanisms, such as the occurrence of uterine fibroids and the transition of tumor growth from simple type in the proliferative and is
one of the stages of pathogenetically substantiated prevention of uterine leiomyoma.
Состояние микробной экологии половых органов у женщин репродуктивного возраста заслуживает особого
внимания врача-клинициста. Инфекции половых путей признаны одним из триггерных факторов миомы матки. Лейомиома
матки может возникнуть в результате поражения миометрия воспалительными процессами. Цель исследования – изучить
ткани удаленных миоматозных узлов на наличие ассоциированной микробной флоры у женщин репродуктивного возраста,
страдающих бессимптомным и симптомным клиническим течением лейомиомы матки. Исследовано наличие инфекционной флоры в содержимом влагалища и цервикальном канале у 216 женщин репродуктивного возраста, больных лейомиомой матки, а также в 30 удаленных миоматозных узлах матки. В вагинальном составе вирус простого герпеса составил
30,6% в группе IIA и 32,4% в группе IIБ, Cytomegalovirus соответственно – 27,8% и 28,7%. Chlamidia trachomatis была положительной в 25,0% женщин ІІА группы и 26,9% – в группе ІІБ, Micoplasma hominis – в 12,96% и 15,7%, Ureaplasma urealyticum –
в 4,6% и 8,3%, вирус папилломы онкогенного типа – в 3,7% и 5,6% соответственно. Доминирующими инфекциями цервикального канала у женщин репродуктивного возраста, больных лейомиомой матки, были вирус простого герпеса в группе
IIA – 34,3% и в группе ІІБ – 38,0%, Chlamidia trachomatis 32,4% и 37,0%, Cytomegalovirus – 33,3% и 32,4%, Micoplasma hominis –
13,9% и 17,6%, Ureaplasma urealyticum – 6,5% и 10,2%, вирус папилломы человека 16, 18 тип – 3,7% и 6,5% соответственно.
В тканях миоматозных узлов ДНК Micoplasma hominis была обнаружена в 43,3%, Chlamidia trachomatis – 40,0%, Ureaplasma
urealyticum – в 36,7%, Cytomegalovirus – 30,0%, вирус папилломы человека 16, 18 тип – 23,3%, Сandida albicans – у 6,7%
случаев. Титры Enterococcus fec., St. Epidermidis в тканях миоматозных узлов до 108 КОЕ/мл. Эти возбудители из влагалища
высевались в титрах 1010 и 105 КОЕ/мл соответственно. Вирусная флора в тканях миоматозных узлов определялась в 1,8
раз чаще, а количество КОЕ/мл было в 1,7 раз больше, чем в содержимом влагалища. Стрептококки B, D, золотистый
стафилококк, Бактероиды, Micoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum, Chlamidia trachomatis в тканях миоматозных узлов
определялись в среднем с частотой 32,8%, а в вагинальном содержимом – 15,7%, что в 2,1 раз больше. Частота Micoplasma
hominis в тканях миоматозных узлов в 3 и 2,8 раза или на 28,9% и 27,6% больше, чем из заднего свода влагалища и
цервикального канала, Ureaplasma urealyticum – в 5,6 и 4,4 раз или на 30,2% и 28,4%, вирус папилломы человека онкогенного
типа 16,18 – в 5,1 и 4,6 раз или на 18,8% и 18,2% соответственно. Полученные результаты свидетельствуют о том, что
инфекции в тканях миоматозных узлов могли попасть интраканаликулярным, гематогенным, лимфогенным путями. Не
исключено, что эти инфекции были в организме женщины в активной форме в прошлом. В алгоритм наблюдения за
пациентами с лейомиомой матки в репродуктивном возрасте целесообразно включать бактериологические, ПЦР–исследования микробиоценоза влагалища, цервикального канала, уретры в динамике наблюдения, тканей удаленных миоматозных узлов с целью предупреждения возникновения сопутствующих заболеваний мочеполового тракта и коррекции биоценоза, что позволит предотвратить этиопатогенетические механизмы, такие, как возникновение миомы матки и переход
опухолевого роста от простого типа в пролиферативный, что является одним из этапов патогенетически обоснованной
профилактики лейомиомы матки.
