Мета роботи: вивчення ефективності використання різних видів сітчастих імплантатів при лікуванні хворих із великими грижами стравохідного отвору діафрагми. Матеріали та методи. З січня 2011 року по вересень 2018 у нашій клініці було прооперовано 187 пацієнтів з великими грижами стравохідного отвору діафрагми (ГСОД). Середній вік хворих становив 57 ± 14,9 (від 39 до 78 років). Середній індекс маси тіла у оперованих хворих був (28,6 ± 5,4) кг. Всі пацієнти залежно від методики пластики ГСОД були розділені на 4 групи. У I групі (54 пацієнта) виконували просту крурорафію. У II групі (59 пацієнтів) для зміцнення швів крурорафії використовували самофіксуючу сітку ProGrip. Для зміцнення швів крурорафії в III групі (49 пацієнтів), використовували сітчастий імплантат Parietex з колагеновим покриттям. У IV групі (25 пацієнтів) використовували вікрилову сітку, що розсмоктується. Віддалені результати вивчали через 6, 12, 24, 36, 48 і 60 місяців після операції. Хворим проводили рентгенологічне дослідження і шлунка з барієвим контрастом, ФГДС і 24-х годинну pH-метрію з визначенням індексу DeMeester. У пацієнтів фіксували всі скарги, якість життя визначали за опитувальником GERD-HRQL. Результати досліджень та їх обговорення. Всі операційні втручання були виконані лапароскопічно без конверсії в відкриту операцію. У 10 хворих спостерігалися інтраопераційні ускладнення. У віддалені терміни від 24 до 60 місяців вдалося простежити 74,87 % прооперованих хворих. Кількість рецидивів через 60 місяців в групі з виконанням простої крурорафії становила 26,3 %, що було достовірно вище, ніж в групах, де використовували сітчасті імплантати ProGrip і Parietex з колагеновим покриттям (4,5 і 7,9 % відповідно). Група хворих, у яких використовували вікрілову сітку, що розсмоктується, показала найгірші результати порівняно з групами, де використовували сітки, що не розсмоктуються, частота рецидивів в цій групі склала 20 %. Індекс якості життя через 48 місяців спостереження був достовірно вище у хворих, у яких використовували сітчасті імплантати. Індекс DeMeester в I групі хворих склав 18,8 і був вище, ніж у групах хворих із застосуванням сіток.
The aim of the work: to study the effectiveness of using various types of mesh implants in the treatment of patients with large hiatal
hernia. Materials and Methods. From January 2011 to September 2018, 187 patients with large hiatal hernias were operated in our clinic.
The average age of patients was (57±14.9) (39 to 78 years). The average body mass index in the operated patients was (28.6±5.4) kg.
All patients, depending on the method of hiatal hernia repair, were divided into 4 groups. In group I (54 patients), simple cruroraphy
was performed. In group II (59 patients), a self-fxating ProGrip mesh was used to reinforcement the crural repair. In group III (49
patients), a Parietex mesh implant with a collagen coating was used. In group IV (25 patients), an absorbable Vicryl mesh implant was
used. Long-term results were studied for 6, 12, 24, 36, 48, and 60 months after surgery. Patients underwent barium swallow study, upper
endoscopy and 24-hour pH-metry with the calculation of the index DeMeester. All complaints were recorded in patients, the quality of
life was determined according to the GERD-HRQL questionnaire. Results and Discussion. All surgical interventions were performed laparoscopically without conversion to open surgery. In 10 patients, intraoperative complications were observed. In the long-term follow-up from 24 to 60 months, 74.87 % of the operated patients were examined. The number of recurrences after 60 months in the group with simple crurography was 26.3 %, which was signifcantly higher than in the groups where non-absorbable mesh ProGrip and Parietex implants were used (4.5 and 7.9 %, respectively). The group of patients with using absorbable Vicryl mesh showed worse results compared to the groups where non-absorbable meshes were used, the recurrence rate in this group was 20 %. After 48 months of follow-up, the Quality of Life Index was signifcantly higher in patients
who used mesh implants. The DeMeester index in the group I of patients was 18.8 and was higher than in the groups of patients with
mesh repair.
Цель работы: изучение эффективности использования различных видов сетчатых имплантатов при лечении больных с большими грыжами пищеводного отверстия диафрагмы. Материалы и методы. С января 2011 года по сентябрь 2018 в нашей клинике прооперированы 187 пациентов с большими
грыжами пищеводного отверстия диафрагмы (ГПОД). Средний возраст больных составлял 57 ± 14,9 (от 39 до 78 лет). Средний индекс массы тела у оперированных больных был (28,6 ± 5,4) кг. Все пациенты в зависимости от методики пластики ГПОД были разделены на 4 группы. В I группе (54 пациента) выполнялась простая крурорафия. Во II группе (59 пациентов) для укрепления швов крурорафии использовалась самофиксирующаяся сетка ProGrip. Для укрепления швов крурорафии в III группе (49 пациентов) использовали сетчатый имплантат Parietex с коллагеновым покрытием. В IV группе (25 пациентов) использовали рассасывающуюся викриловую сетку. Отдаленные результаты изучали через 6, 12, 24, 36, 48 и 60 месяцев после операции. Больным проводились рентгенологическое исследования и желудка с бариевым контрастом, ФГДС и 24-х часовая pH-метрия с вычислением индекса DeMeester. У пациентов фиксировались все жалобы, определялось качество жизни по опроснику GERD-HRQL. Результаты исследований и их обсуждение. Все оперативные вмешательства были выполнены лапароскопически без конверсии в открытую операцию. У 10 больных наблюдались интраоперационные осложнения. В отдаленные сроки от 24 до 60 месяцев удалось проследить 74,87 % прооперированных больных. Количество рецидивов через 60 месяцев в группе с выполнением простой крурорафии составляло 26,3 %, что было достоверно выше, чем в группах, где использовались нерассасывающиеся
сетчатые имплантаты ProGrip и Parietex с коллагеновым покрытием (4,5 и 7,9 % соответственно). Группа больных, у которых использовалась рассасывающаяся викриловая сетка, показала худшие результаты по сравнению с группами, где использовались нерассасывающиеся сетки, частота рецидивов в этой группе составила 20 %. Индекс качества жизни через 48 месяцев наблюдения был достоверно выше у больных, у которых использовались сетчатые имплантаты. Индекс DeMeester в I группе больных составил 18,8 и был выше, чем в группах больных с применением сеток.
