Впровадження системи допомоги пацієнтам з постшизофренічною депресією (ПШД) є одним з актуальних завдань сучасної медицини, проте дотепер відсутні як загальноприйнятий підхід до діагностики цих станів, так і практичні рекомендації щодо оптимізації підходів терапії. Мета – визначення основних мішеней психокорекційного впливу, а також чинників ризику рецидиву захворювання у пацієнтів з ПШД. Матеріали та методи. Дослідження проходило впродовж 2011–2017 рр. на базі КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров’я». У дослідження був включений 141 хворий на ПШД. Психодіагностичне дослідження
включало: шкалу позитивних і негативних синдромів (Positive and Negative Syndrome Scale – PANSS), опитувальник Басса–Дарки; опитувальник вольового
самоконтролю – ВСК (Зверков А. Г., Эйдеман Е. В.); опитувальник суїцидального ризику (в модифікації Т. Н. Разуваєвої); методика «10 слів» за А. Р. Лурія
(1995 р.), «Коректурна проба» Б. Бурдона (1995 р.); методика Mezzich, Coher, Ruipezer, Liu & Yoon, 1999. Результати. За результатами проведеного дослідження визначено дезадаптивні особливості психоемоційної, особистісної та психосоціальної сфер у 100,00 % хворих на ПШД, які було позначено як мішені психокорекційного впливу, та з їх урахуванням визначено основні заходи комплексного медикопсихологічного супроводу. Висновки. Визначено та структуровано основні чинники ризику рецидиву захворювання: біологічні (генетична обтяженість, органічні порушення, пренатальні фактори, інтоксикації); психологічні (порушення уваги, порушення пам’яті, порушення мислення, підвищення рівня тривоги, депресивні тенденції, агресивність); мікросоціальні (відсутність розуміння та підтримки в родині, конфлікти, відсутність власного житла, самотнє проживання, відсутність розуміння на роботі, відсутність друзів та близьких, відсутність або втрата місця роботи); макросоціальні (відсутність толерантного відношення в суспільстві, низький рівень поінформованості в громаді, відсутність системи мультидисциплінарного супроводу на амбулаторному етапі).
Te introduction of a system of care for patients with post-schizophrenic depression (PSD) is one of the urgent problems of modern medicine, but there is still
no generally accepted approach to both the diagnosis of these conditions, as well as practical recommendations for optimizing therapy approaches.
Objective. Te goal is to determine the main targets of psychocorrectional influence, as well as the risk factors for recurrence in patients with PSD.
Materials and methods. Te study was conducted during 2011–2017. On the basis of Communal Institution «Odessa Regional Medical Center of Mental Health». 141 patients with post-schizophrenic depression were involved in the study. Te psychodiagnostic study included: scale of positive and negative syndromes (PANSS), the Bassa-Darka
questionnaire; a questionnaire of volitional self-control – VSС (Zverkov A. G., Eidemana E. V.), a questionnaire of suicidal risk (in the modifcation of T. N. Razuvaev); method
«10 words» by A. R. Luria (1995), B. Bourdon’s Correction Test (1995); method Mezzich, Coher, Ruipezer, Liu & Yoon, 1999. Results. Te main risk factors for recurrence have been identifed and structured: biological (genetic weights, organic disorders, prenatal factors, intoxications); psychological (violation of attention, memory impairment, violation of thinking, increased anxiety, depressive tendencies, aggressiveness); microsocial (lack of understanding and support in the family, conflicts lack of own housing, lonely living, lack of understanding at work, lack of friends and relatives, lack of or loss of employment); macrosocial (lack of tolerant attitude in society, low level of awareness in society, lack of a system of multidisciplinary support at an outpatient stage).
Внедрение системы помощи пациентам с постшизофренической депрессией является одной из актуальных задач современной медицины,
однако до сих пор отсутствуют как общепринятый подход к диагностике этих состояний, так и практические рекомендации по оптимизации подходов терапии. Цель – определение основных мишеней психокоррекционного влияния, а также факторов риска рецидива заболевания у пациентов с ПШД. Материалы и методы. Исследование проходило в течение 2011-2017 гг. на базе КУ «Одесский областной медицинский центр психического здоровья». В иссле дование был включен 141 больной ПШД. Психодиагностическое исследование включало: шкалу позитивных и негативных синдромов (PANSS), опросник Баса–Дарки; опросник волевого самоконтроля – ВСК (Зверков А. Г., Эйдеман Е. В.), опросник суицидального риска (в модификации Т. Н. Разуваева); методика «10 слов» по А. Р. Лурия (1995 г.), «Корректурная проба» Б. Бурдона (1995 г.); методика Mezzich, Coher, Ruipezer, Liu & Yoon, 1999. Результаты. По результатам проведенного исследования определены дезадаптивные особенности психоэмоциональной, личностной и психосоциальной сфер у 100,00 % больных ПШД, которые в дальнейшем были отмечены как мишени психокоррекционного влияния и с их учетом определены основные мероприятия комплексного медико-психологического сопровождения. Выводы. Определены и структурированы основные факторы риска рецидива заболевания – биологические (генетическая отягощенность, органические нарушения, пренатальные факторы, интоксикации); психологические (нарушение внимания, нарушение памяти, нарушение мышления, повышение уровня тревоги, депрессивные тенденции, агрессивность); микросоциальные (отсутствие понимания и поддержки в семье, конфликты, отсутствие собственного жилья, одинокое
проживание, отсутствие понимания на работе, отсутствие друзей и близких, отсутствие или потеря места работы); макросоциальные (отсутствие толерантного отношения в обществе, низкий уровень осведомленности в обществе, отсутствие системы мультидисциплинарного сопровождения на амбулаторном этапе).
