Мета дослідження – оцінка протиепілептичної дії пропоксазепаму (7-бром-5 (о- хлорфеніл) -3-пропокси-1,2-дигідро-3Н-1,4-бенздіазепін-2-он) на експериментальній моделі максимального електрошоку (МЕШ), яка є рівнозначною тоніко-клонічним судомам людини (grand mal). Досліди проводили на білих безпорідних мишах, пропоксазепам вводили внутрішньоочеревинно за 0,5 год до
МЕШ.
Середня ефективна доза пропоксазепаму складає (0,57 ± 0,23) мг/кг (1,39 ± 0,56) мкмоль/кг) з
нахилом кривої «доза ефект» 0,51, що вказує на неспецифічність захисного ефекту сполуки в даній
фармакологічний моделі. Зі збільшенням дози змінюється парціальний перерозподіл окремих компонентів судомного нападу – знижується частка тонічної складової з дозозалежним зростанням
клонічного компоненту та збільшенням рефрактерного часу, що корелює з посиленням захисної дії
пропоксазепаму. При введенні низьких доз доля тонічного компоненту відповідає високому летальном ефекту (~ 80 %), а зі збільшенням дози вона практично зникає, та підвищується рефрактерний
час постепілептичного стану до 70 %.
The aim of the work was evaluation of propoxazepam`s (7-bromo-5 (o-Chlorophenyl) -3-propoxy-1,2-
dihydro-3H-1,4-benzodiazepine-2-one) antiepileptic efficacy on the of maximal electroshock (MES)
experimental model, which is equal to tonical-clonical seizures in human (grand mal). The study was
performed on albino mice, propoxazepam was administered intraperitoneally 0,5 h prior to the MES.
Propoxazepam mean effective dose (ED50) is (0,57 ± 0,23) mg/kg (1,39 ± 0,56) mM/kg) with the «dose
effect» curve slope 0.51 that indicates non-specific protective effect of the compound in this
pharmacological model. Dose increase leads to changes in different convulsions types partial impact in
total seizure episode – there is a reduction of tonic component representation with a dose-dependent
increase of clonic component and refractory time, which correlates with a high lethal effect (~ 80 %);
propoxazepam dose increase associated with nearly diminishing of this component and simultaneous
increasing of postepileptic state refractory period (up to 70 %).
Цель исследования – оценка противоэпилептического действия пропоксазепама (7-бром-5 (о-
хлорфенил) -3-пропокси-1,2-дигидро-3Н-1,4-бенздиазепин-2-она) на экспериментальной модели
максимального электрошока (МЭШ), равноценной тонико-клоническим судорогам человека (grand
mal). Исследования проводили на белых беспородных мышах, пропоксазепам вводили внутрибрюшинно за 0,5 ч до МЭШ.
Средняя эффективная доза пропоксазепама составляет (0,57 ± 0,23) мг / кг (1,39 ± 0,56) мкмоль/
кг) с наклоном кривой «доза эффект» 0,51, что указывает на неспецифичность защитного эффекта
соединения на данной фармакологической модели. С увеличением дозы изменяется парциальное
перераспределение отдельных компонентов судорожного припадка – снижается доля тонической
составляющей с дозозависимым ростом клонического компонента и увеличением рефрактерного
времени, что коррелирует с повышением защитного действия пропоксазепама. При введении низких доз соединения доля тонического компонента соответствует высокому летальному эффекту
(~ 80 %), а с увеличением дозы она практически исчезает и увеличивается рефрактерное время
постэпилептического состояния до 70 %.
