Пацієнти з первинним психотичним епізодом шизофренії потребують особливої уваги у зв'язку зі значним ризиком розвитку у них виражених порушень соціальної адаптації. Своєчасна (рання) і повноцінна реабілітація їх на цьому етапі захворювання знижує ймовірність швидкого його рецидиву, покращує клінічний і соціальний прогноз пацієнта. З цього випливає, що адекватно підібрані і індивідуально специфічні реабілітаційні заходи в ініціальних стадіях шизофренії є індикатором успішності наданої допомоги, а також значною мірою визначають рівень подальшої життєдіяльності та соціальної адаптації хворого. При першому психотичному епізоді (ППЕ) існують три терапевтичних вектора
впливу, які спрямовані на досягнення наступних цілей: біологічний (психофармакологічний), спрямований на корекцію нейромедіторних порушень в головному мозку; психотерапевтичне втручання, спрямоване на зміну дезадаптивних психологічних механізмів хворого і соціальна інтервенція. Доведено, що поєднання оптимальної фармакотерапії з сімейно-орієнтованими впливами, в які
включений, щонайменше, один родич пацієнта, на якого лягає найбільше навантаження (фізичне, емоційне, фінансове) по догляду за пацієнтом і знаходиться в контакті з ним, демонструє найбільш позитивний вплив на соціальне функціонування пацієнта.
Робота з родичами пацієнта дозволяє знизити стрес і навантаження на сім'ю (яка виявляється в емоційних, фізичних, фінансових та інших перевантаженнях, випробовуваних членами сім'ї) і зменшити стигму психічного розладу.
The problem of supportive programs to women who have had a primary psychotic episode is of top priority for modern psychiatry. The maladaptive characteristics and violations in patterns of family functioning in women with a primary psychotic episode have
been established. The author describes the complex of her own of psychosocial support to this category of women directed to their families and shares the experience of its implementation.
