Эндоваскулярные операции в комплексном лечении больных желчекаменной болезнью с сопутствующим циррозом печени

Abstract

Заболеваемость желчекаменной болезнью не имеет в настоящее время тенденций к снижению. В то же время наблюдается неуклонный рост заболеваемости циррозом печени в связи с неблагоприятной эпидемической ситуацией по вирусным гепатитам. Целью нашего исследования была оценка эффективности применения эмболизации селезеночной артерии в комплексном лечении больных желчекаменной болезнью с сопутствующим циррозом печени. Материалы и методы. С 2003 по 2008 годы нами на базе Одесской областной клинической больницы в комплексном лечении 41 пациента с желчекаменной болезнью и сопутствующим циррозом печени применялась эндоваскулярная эмболизация селезеночной артерии. Эмболизацию селезеночной артерии у всех больных мы выполняли методикой «хронической эмболизации» т.е. последовательным введением 30-50 эмболов из поролона диаметром 2 мм с последующим введением конусовидной спирали типа Гиантурко с диаметром витков от 12 до 4 мм. Результаты. Через 2 месяца у всех пациентов, перенесших эмболизацию селезеночной артерии, показатели крови были в пределах нормы либо на субнормальном уровне, снизалась степень варикозного расширения вен пищевода, а также значительно уменьшились размеры селезенки. Это позволило выполнить этим пациентам плановую лапароскопическую холецистэктомию. Операции были осуществлены стандартно, интраоперационных осложнений не наблюдалось. Выводы. Мы считаем необходимым дальнейшее накопление опыта подобных операций с целью повышения эффективности лечения больных с сочетанием этих двух сложных и опасных заболеваний.

Захворюваність жовчнокамяною хворобою не має на сьогоднішній день тенденції до зниження. У той же час спостерігається невпинний ріст захворюваності цирозом печінки у зв’язку з несприятливою епідемічною ситуацією щодо вірусних гепатитів. Метою нашого дослідження була оцінка ефективності використання емболізації селезінкової артерії в комплексному лікуванні хворих жовчнокам’яною хворобою з супутнім цирозом печінки. Матеріали і методи. З 2003 по 2008 роки нами на базі Одеської обласної клінічної лікарні в комплексному лікуванні 41 пацієнта з жовчнокам’яною хворобою з супутнім цирозом печінки використовувалась ендоваскулярна емболізація селезінкової артерії. Емболізацію в усіх хворих ми виконували методом «хронічної емболізації», тобто послідовним введенням 30–50 емболів. з поролону діаметром 2 мм с послідуючим введенням конусоподібної спіралі типу Гіантурко з діаметром завитків від 12 до 4 мм. Результати. Через 2 місяці у всіх пацієнтів, які перенесли емболізацію селезінкової артерії, показники крові були в рамках норми, або на субнормальному рівні, знизився ступінь розширення вен стравоходу, а також значно зменшився розмір селезінки. Це дозволило виконати цим пацієнтам планову лапароскопічну холецистектомію. Операції були виконані стандартно, інтраопераційних ускладнень не спостерігалось. Висновки. Ми вважаємо необхідним подальше накоплення досвіду подібних операцій з метою підвищення ефективності лікування хворих з поєднанням цих двох складних і небезпечних захворювань.

Calculous biliary disease is one of the most common surgical diseases. At the same time the number of liver cirrhosis is increased due to viral hepatitis. The aim of our study was to evaluate the effectiveness of use of the splenic artery embolization in complex treatment for patients with calculous biliary disease and liver cirrhosis. During 2003 to 2008 in Odessa State Clinic Hospital the splenic artery embolization applied in complex treatment for patients with calculous biliary disease and liver cirrhosis in 41 patients. We used the method of “chronic embolization” which was to inject 30–50 embols in lumen of the splenic artery and then to place there the Gianturco spiral. After 2 month all of the patients had normal and subnormal blood values, reduced gastroesophagal varices and volume of the spleen. This made possible to do all of these patients routine laparoscopic cholecystectomy which were made standart without intraoperational complications. We consider that it necessary to continue work out this method as enough effective in treatment of these two complicate and dangerous diseases.