Abstract:
Порушення пасажу сечі з нирок є частим ускладненням цілого ряду урологічних захворювань. Застосування внутрішніх сечовідних стентів для відведення сечі вважається одним з найменш травматичних методів деривації в сучасній урології. Разом з тим, не зважаючи на малу інвазивність, розвиток гострого рефлюкс-зумовленого пієлонефриту та простататиту у чоловіків, після дренування нирок внутрішніми стендами, є досить частим ускладненнням після проведення цього втручання. Однією з важливих причиною розвитку міхурово-ниркового та уретропростатичного рефлюксування сечі є підвищення тиску в сечовому міхурові та в уретрі зумовленого іритативно-рефлекторним порушенями уродинаміки нижніх сечових шляхів після уретроцистоскопії
та знаходження в сечовому міхурові проксимального кінця стенту. Профілактика розвитку цих усладнень є досить актуальною урологічною проблемою. Виходячи з патогенезу міхурово–ниркового та уретро-простатичного рефлюксівання сечі, після проведення уретроцистоскопії та знаходження в сечовому міхурові проксимального кінця стенту, доцільним є використання для зняття іритативнозумовленного порушення уродинаміки α1-адреноблокаторів. Мета дослідження. Вивчити ефективність профілактики розвитку рефлюкс-зумовлених гострого пієлонефриту та простататиту шляхом використання після дренування нирок внутрішніми
стендами селективного α1-адреноблокатора Урорек.
