Взаимосвязь нарушений вегетативной нервной системы с развитием цереброваскулярных заболеваний и идиопатической болезни Паркинсона до сих пор является недостаточно изученной. В ряде работ выявлено, что диабет, курение в анамнезе, высокое артериальное давление, повышение уровня глюкозы, холестерина и триглицеридов в крови значительно реже наблюдаются у пациентов с идиопатической болезнью Паркинсона. Также сообщается о снижении риска развития инсульта у пациентов с болезнью Паркинсона. В то же время в других работах обнаружено, что риск развития инсульта у пациентов с болезнью Паркинсона повышается, а диабет и артериальная гипертензия связаны с повышенным риском развития заболевания. Установлено также, что болезнь Паркинсона и сердечно-сосудистые факторы риска являются независимыми факторами развития когнитивных нарушений. Противоречивыми являются результаты работ о влиянии приема статинов на возникновение и течение болезни Паркинсона. Обнаруженные противоречия отчасти могут быть объяснены возможным влиянием грибковой флоры, которая широко представлена у пациентов с болезнью Паркинсона. Известно, что статины являются продуктами жизнедеятельности грибковых микроорганизмов. Существенный вклад в патогенез болезни Паркинсона вносят изменения микробиоты кишечника; дисфункция желудочно-кишечного тракта при болезни Паркинсона является одним из первых немоторных проявлений заболевания, возникающим за несколько лет до развития типичной клинической картины. При этом малый кишечный дисбактериоз у большей части пациентов связан с нарушением всасывания из-за высокой бактериальной плотности. Таким образом, анализируя приведенное выше, можно допустить, что микробиота кишечника и кожных покровов у части пациентов продуцирует природные статины, а применение противопаркинсонических и других препаратов влияет на эту функцию, поэтому столь противоречивы полученные результаты исследований. Изучение этиопатогенеза такого рода взаимоотношений требует дальнейших масштабных интердисциплинарных исследований на базе доказательной медицины. Перспективным направлением в изучении этиологии и патогенеза болезни Паркинсона является углубленная оценка роли грибковой микрофлоры в ее развитии. Изучение взаимоотношений, приведенных выше, позволит определить новые биомаркеры и лекарственные мишени для разработки болезнь-модифицирующих методов терапии.
Взаємозв’язок порушень вегетативної нервової системи з розвитком цереброваскулярних захворювань і ідіопатичної хвороби Паркінсона досі є недостатньо вивченим. У низці робіт виявлено, що діабет, паління в анамнезі, високий артеріальний тиск, підвищення рівня глюкози, холестерину і тригліцеридів у крові значно рідше спостерігаються у пацієнтів з ідіопатичною хворобою Паркінсона. Також повідомляється про зниження ризику розвитку інсульту у пацієнтів
з хворобою Паркінсона. Водночас в інших роботах виявлено,
що ризик розвитку інсульту у пацієнтів з хворобою Паркінсона підвищується, а діабет і артеріальна гіпертензія пов’язані з
підвищеним ризиком розвитку захворювання. Встановлено,
що хвороба Паркінсона і серцево-судинні чинники ризику
є незалежними чинниками розвитку когнітивних порушень.
Суперечливими є результати робіт про вплив прийому статинов на виникнення і перебіг хвороби Паркінсона. Виявлені
протиріччя частково можуть бути пояснені можливим впливом грибкової флори, яка, як відомо, широко представлена у
пацієнтів з хворобою Паркінсона. Відомо, що статини є продуктами життєдіяльності грибкових мікроорганізмів. Істотний
вклад у патогенез хвороби Паркінсона вносить зміна мікробіоти кишечника; дисфункція шлунково-кишкового тракту при
хворобі Паркінсона є одним із перших немоторних проявів
захворювання, що виникає за декілька років до розвитку типової клінічної картини. При цьому малий кишковий дисбактеріоз у більшої частини пацієнтів пов’язаний із порушенням
всмоктування внаслідок високої бактерійної щільності. Отже,
аналізуючи наведене вище, можна припустити, що мікробіота
кишечника та шкіри у частини пацієнтів продукує природні
статини, а застосування протипаркінсонічних та інших препаратів впливає на цю функцію, тому такі суперечливі отримані
результати досліджень. Вивчення етіопатогенезу такого роду
взаємовідносин вимагає подальших масштабних інтердисциплінарних досліджень на базі доказової медицини. Перспективним напрямком у вивченні етіології і патогенезу хвороби
Паркінсона є поглиблена оцінка ролі грибкової мікрофлори
в її розвитку. Вивчення взаємовідносин, наведених вище, дозволить визначити нові біомаркери і лікарські мішені для розробки модифікуючих хворобу методів терапії.
Role of the disorders of the autonomous nervous system
in the development of cerebrovascular diseases and Parkinson’s
disease is studied not enough until now. In a number of works it
was found that diabetes, history of smoking, high blood pressure,
increased level of glucose, cholesterol and triglycerides in the blood
are considerably rarer observed in patients with idiopathic Parkinson’s disease. It is also reported about the reduced risk of stroke
development in patients with Parkinson’s disease. At the same time,
in other works it was found that the risk of stroke in patients with
Parkinson’s disease increases, and diabetes and high blood pressure
are associated with increased risk of developing this disease. It is
also known that Parkinson’s disease and cardiovascular risk factors
are independent factors for the development of cognitive disorders.
Rеsults of works about the influence of statins on the onset and
course of Parkinson’s disease are controversial. These contradictions partly can be explained by possible influence of fungal flora
that, as known, is widely presented in patients with Parkinson’s
disease. It is known that statins are produced by fungal microorganisms. Changes in the intestinal microbiota play a significant role
in pathogenesis of Parkinson’s disease; gastrointestinal disorders
in Parkinson’s disease are one of the first non-motor symptoms,
which appear a few years before typical clinical presentation. In
this case, small intestinal dysbiosis in most patients is associated
with malabsorption due to high bacterial density. Thus, analyzing
the above mentioned, it is possible to assume that intestinal and
skin microbiota produces natural statins, and the use of antiparkinson and other drugs influences this function, that is why results
of researches are contradictory. Studying etiopathogenesis of this
relations requires further interdisciplinary researches on the base of
evidential medicine. Perspective direction in the study of etiology
and pathogenesis of Parkinson’s disease is a deep evaluation of the
role of fungal microflora. A study of the relationships given above
will allow us to identify new biomarkers and drug targets for the
development of disease-modifying therapies.
