Оцінка ступеня емоційного вигоряння у лікарів загальної практики на етапі післядипломної освіти

Abstract

З прискоренням темпів життя все більше людей відчуває на собі емоційне перевантаження і страждає від синдрому хронічної втоми. Особливе психоемоційне навантаження відчувають лікарі, які знаходяться в тісному контакті при роботі з пацієнтами. Саме ця категорія людей більш схильна до ризику психоемоційного перенапруження і переживання стресових ситуацій. Професійна діяльність медичних працівників передбачає емоційну насиченість, багато факторів, що викликають стресовий стан і психофізичне виснаження, що позначається негативними наслідками на виконанні роботи. На жаль, в деяких випадках виявляється стійке негативне ставлення до колег, пацієнтів і сім´ї. Саме тому дуже важливими є заходи з профілактики синдрому емоційного вигорання лікарів. На кафедрі сімейної медицини та загальної практики отримують післядипломну освіту сімейний лікарі з різним стажем лікарської трудової діяльності, які стали об’єктом дослідження рівня емоційного вигорання. Метою нашого дослідження було вивчення ступеня емоційного вигорання у лікарів загальної практики на етапі післядипломної освіти. Для дослідження рівня емоційного вигорання сімейних лікарів був використаний адаптований опитувальник MBI (Maslach Burnout Inventory – Опитувальник для виявлення вигорання Маслач К.). В анкетуванні взяли участь 30 сімейних лікарів, які навчаються на передатестаційному циклі. Середній вік лікарів склав 38 ± 5 років, середній стаж роботи – 10 ± 3 років.