Хірургічне лікування хворих із компресійними ускладненнями хронічного панкреатиту

Abstract

Лікування хворих з ускладненими формами хронічного панкреатиту залишається однією зі складних проблем сучасної гастроентерології. Хірургічне лікування таких хворих не завжди є ефективним, ризик виникнення післяопераційних ускладнень є значним. Хірургічна тактика лікування хворих має свої особливості, оскільки застосування традиційних резекційних органозберігаючих методик має певні обмеження. Було проаналізовано досвід хірургічного лікування 185 хворих із ускладненим хронічним панкреатитом за останні 7 років. Досліджували клінічну ефективність хірургічного лікування 31 хворого з компресійними ускладненнями хронічного панкреатиту. Основними видами операцій, проведених нами з приводу компресійних форм хронічного панкреатиту, були дренуючі операції (у 12 хворих), резекції підшлункової залози (у 8 хворих), а також операції з формуванням різних варіантів цистодигестивних анастомозів (5 пацієнтів). При неможливості радикального втручання у 6 випадках виконано формування обхідного гастроентероанастомозу, біліодигестивних співусть або зовнішнє дренування жовчних проток. Наведені показання до виконаних операцій, їх ефективність та ускладнення. Стандартні огранозберігаючі резекції підшлункової залози в більшості випадків здатні усунути явища субкомпенсованих форм жовчної і портальної гіпертензії, дуоденальної непрохідності. Отримані результати довели доцільність дренування протоки підшлункової залози при всіх видах її резекції, що забезпечує відведення агресивних сполук із ділянки співустя протягом його загоєння та знижує гідростатичний тиск у протоковій системі підшлункової залози.

Treatment of patients with chronic pancreatitis complications remains one of the complex problems in modern gastroenterology. Surgical treatment of these patients is not always effective, the risk of postoperative complications is significant. Surgical treatment of such patients has special features, since the use of traditional resective organ preservation techniques has certain limitations. The experience of surgical treatment of 185 patients with complicated chronic pancreatitis has been analyzed for the last 7 years. The clinical efficacy of surgical treatment of 31 patients with compressive complications of chronic pancreatitis was studies. The main types of interventions performed in compression forms of chronic pancreatitis were drainage operations (in 12 patients) and pancreatic resections (in 8 patients), as well as surgeries with the formation of various cystodigestive anastomoses (5 patients). When radical interventions are impossible (6 episodes), the formation of bypass gastroenteroanastomosis, biliodigestive anastomosis or bile ducts external drainage were performed. The indications to the operations, their efficacy and complications were considered. Standard pancreatic organ preservation surgeries in most cases can eliminate the phenomena of subcompensated forms of biliary and portal hypertension, as well as duodenal obstruction. The obtained results proved the reasonability of pancreatic duct drainages in all types of resection that ensures the aggressive compounds removal from the place of anastomosis during its healing and reduces hydrostatic pressure in the pancreatic duct system.

Лечение больных с осложненными формами хронического панкреатита остается одной из сложных проблем современной гастроэнтерологии. Хирургическое лечение таких больных не всегда эффективно, риск возникновения послеоперационных осложнений является значительным. Хирургическая тактика лечения больных особая, поскольку применение традиционных резекционных органосохраняющих методик имеет определенные ограничения. Проанализирован опыт хирургического лечения 185 больных осложненным хроническим панкреатитом за последние 7 лет. Исследовали клиническую эффективность хирургического лечения 31 больного с компрессионными осложнениями хронического панкреатита. Основными видами операций, выполненных нами по поводу компрессионных форм хронического панкреатита, были дренирующие операции (у 12 больных), резекции поджелудочной железы (у 8 больных), а также операции с формированием различных вариантов цистодигестивных анастомозов (5 пациентов). При невозможности радикального вмешательства в 6 случаях выполнено формирование обходного гастроэнтероанастомоза, билиодигестивных соустий или наружное дренирование желчных протоков. Приведены показания к выполненным операциям, их эффективность и осложнения. Стандартные ограносохраняющие резекции поджелудочной железы в большинстве случаев способны устранить явления субкомпенсированных форм желчной и портальной гипертензии, дуоденальной непроходимости. Полученные результаты доказали целесообразность дренирования протока поджелудочной железы при всех видах ее резекции, что обеспечивает отвод агрессивных соединений с участка соустья в течение его заживления и снижает гидростатическое давление в протоковой системе поджелудочной железы.