The effectiveness of surgeon decision on pain syndrome of pelvic origin treatment in women estimated with the model of decision tree

Abstract

The problem of correct diagnostics with the decision on the consequent adequate treatment of diseases which are causative for pelvic pain syndrome in women is actual for 15–24% women of fertile age. The purpose of the work is to investigate the effectiveness of different methods of treatment women with pain syndrome originated from pelvis and lower part of abdomen on the basis of retrospective analysis of 1092 histories of diseases during 2013–2017 р.р. Method of decision tree building up was used. The probability of different outcomes – restoration of health, recurrence of the disease along with the perioperative complications as well as duration of treatment in each case were taken into consideration as informative indices for decision tree composing. On the basis of mentioned data the index of effective period of treatment (EPT) was calculated. Period of observation was six months from the moment of disease diagnostics. It was established that the probability of complete health restoration was 0,83 after surgical treatment and 0,62 after drug treatment. In case of initial inefficiency of drug treatment the probability of restoration of health as a result of surgical intervention was 0,40. The EPT in surgically treated patients was less than EPT in patients with therapeutic treatment by 3,29 times at the moment of making decision on the method of treatment. It was concluded that early decision on surgical intervention as a method of diagnostics and treatment was more effective when compared with the drug method of treatment women with pelvic pain syndrome. Dependence of the treatment effects upon perioperative complications serve as forecasting data for individual medical care delivered during postoperative period.

Проблема коректної діагностики і прийняття рішення щодо адекватного лікування захворювань, які є причиною больового синдрому мискового походження, є важливою, оскільки синдром трапляється у 15–24% жінок репродуктивного віку. Мета роботи полягає у порівнянні ефективності різних методів лікування жінок з больовим синдромом мискового походження на основі ретроспективного аналізу 1092 історій хвороб пацієнтів, яким лікування було надано в період 2013–2017 р.р. Використано метод побудови моделі дерева рішень. В якості інформаційних критеріїв побудови моделі було використано імовірність одужання, час відновлення проявів захворювання після лікування, імовірність виникнення периопераційних ускладнень, а також тривалість лікування. На основі вказаних критеріїв розраховано показник ефективного періоду лікування. Період спостереження пацієнтів складав півроку з моменту виникнення больового синдрому. Встановлено, що імовірність повного відновлення здоров’я склала 0,83 після хірургічного і 0,62 після консервативного лікування. У випадку, коли первинне консервативне лікування не приводило до одужання, імовірність одужання після проведення хірургічного втручання дорівнювала 0,40. Ефективність періоду лікування, розрахована для пацієнтів з первинним хірургічним лікуванням, була менша в 3,29 разу у порівнянні з ефективністю, розрахованої для пацієнтів з первинним консервативним лікуванням. Своєчасне прийняття рішення щодо хірургічного лікування захворювань, які є причиною больового синдрому мискового походження, є ефективнішим у порівнянні із застосуванням медикаментозного лікування. Визначена залежність ефективності лікування від периопераційних ускладнень може слугувати в якості прогностичних критеріїв стану пацієнта в післяопераційному періоді.

Проведены ретроспективные исследования эффективности принятия решений при диагностике и лечении пациентов хирургического профиля – женщин, страдаючих хроническим болевым синдромом. Результаты анализа историй болезни 1092 пациенток, которым была оказана врачебная помощь в период 2013–2017 г.г., проведенного на основе построения дерева решений, показали, что вероятность выздоровления при проведении хирургического вмешательства составила 0,83, в то время как при проведении медикаментозного лечения – 0,62. В случае неэффективности медикаментозного лечения вероятность выздоровления уменьшалась до 0,40. Определены ключевые моменты применения системы поддержки решений хирурга, позволяющие повысить эффективность лечения данной категории пациентов.