Наведено дані з епідеміології та особливостей проявів синдрому жорстокого поводження з дитиною. Виявлено, що в Одеському регіоні 65,6 % опитаних у дитинстві зазнавали жорстокого поводження. Встановлено недостатній рівень знань населення про проблему жорстокого поводження
з дітьми (тільки 13 % опитаних). Найпоширенішими формами жорстокого поводження були емоційне насильство – 30,0 % (95 % ДІ 26,4–33,5, особливо серед дівчинок) і фізичне насильство – 21,3 % (95 % ДІ 17,8–24,1, особливо серед хлопчиків). Значна частина респондентів вважає прийнятним використання як покарання дітей різних варіантів фізичного (27,6 %, 95 % ДІ 25,2–30,7) або агресивного психоемоційного (21,4 %, 95 % ДІ 18,5–23,5) впливу. Більшість учнів середніх шкіл мають незадовільний рівень поінформованості про суть проблеми шкільного булінга – 85,6 % (95 % ДІ 83,2–88,7 %), хоча 86,3 % (95 % ДІ 83,2–88,7) опитаних безпосередньо або побічно зіштовхувалися із цим явищем як жертва, агресор, спостерігач або захисник жертви. У дівчинок переважною формою є вербальний булінг (72,0 %, 95 % ДІ 67,2–76,8), тоді як у хлопчиків – фізичний булінг (21,6 %, 95 % ДІ 8,2–31,4). За даними ретроспективного аналізу медичної документації та патологоанатомічних протоколів дітей із черепно-мозковими травмами, установлено недостатню виявляємість синдрому трясіння немовляти в неонатальному періоді. Обговорені біоетичні проблеми синдрому жорстокого поводження з дитиною світоглядного та аплікативного характеру.
Presented are the data of epidemiology and peculiarities of manifestations of child abuse syndrome. In the Odessa region 65.6 % of respondents were revealed to be ill-treated in their childhood. The most common forms of ill-treatment were emotional abuse – 30.0 % (95 % CI 26.4–33.5) (especially for girls) and physical violence – 21.3 % (95 % CI 17.8–24.1) (especially for boys). A significant portion of respondents considered acceptable to use as punishment of children, different forms of physical (27.6 %, 95 % CI 25.2–30.7) or aggressive psycho-emotional (21.4 %; 95 % CI 18.5-23.5) exposure. Majority of secondary school pupils had insufficient level of awareness about essence of the problem of school bullying – 85.6 % (95 % CI 83.2–88.7), though 86.3 % (95 % CI 83.2–88.7) of respondents directly or indirectly faced this phenomenon as a victim, aggressor, observer, or a victim advocate. Among girls, the prevailing form of abuse is verbal bullying (72.0 %, 95 % CI 67.2–76.8), while among boys – physical bullying (21.6 %; 95 % CI 8.2–31.4). The data of retrospective analysis of medical records and post mortem protocols of children with craniocerebral traumas
showed insufficient diagnosis of shaken baby syndrome during neonatal period. Bioethical issues of child illtreatment syndrome with special reference to of world-view and application are discussed.
Приведены данные по эпидемиологии и особенностям проявлений синдрома жестокого обращения с ребенком. Выявлено, что в Одесском регионе 65,6 % опрошенных в детстве подвергались жестокому обращению. Установлен недостаточный уровень знаний населения о проблеме жестокого обращения
с детьми (только 13 % опрошенных). Наиболее распространенными формами жестокого обращения были эмоциональное насилие – 30,0 % (95 % ДИ 26,4–33,5; особенно среди девочек) и физическое насилие – 21,3 % (95 % ДИ 17,8–24,1; особенно среди мальчиков). Значительная часть респондентов
считает приемлемым использование в качестве наказания детей разных вариантов физического (27,6 %, 95 % ДИ 25,2–30,7) или агрессивного психоэмоционального (21,4 %, 95 % ДИ 18,5–23,5) воздействия. Большинство учащихся средних школ имеют неудовлетворительный уровень осведомленности о сути проблемы школьного буллинга – 85,6 % (95 % ДИ 83,2–88,7 %), хотя 86,3 % (95 % ДИ 83,2–88,7) опрошенных непосредственно или косвенно сталкивались с этим явлением как жертва, агрессор, наблюдатель или защитник жертвы. У девочек преобладающей формой является вербальный буллинг (72,0 %, 95 % ДИ 67,2–76,8), тогда как у мальчиков – физический буллинг (21,6 %, 95 % ДИ 8,2–31,4). По данным ретроспективного анализа медицинской документации и патологоанатомических протоколов детей с черепно-мозговыми травмами, установлена недостаточная выявляемость синдрома тряски младенца в неонатальном периоде. Обсуждены биоэтические проблемы синдрома жестокого обращения с ребенком мировоззренческого и аппликативного характера.
