Роль відеоторакоскопії у диференціальній діагностиці дисемінованих та вогнищевих процесів легень

Abstract

Вогнищеві та дисеміновані ураження легень відносяться до важких у діагностиці захворювань. Різні за лікувальною тактикою захворювання можуть давати однакову рентгенологічну картину, що унеможливлює ефективність їх лікування. Ці захворювання вимагають хірургічної біопсії із мінімальною інвазивністю для чіткого визначення етіології захворювання. У даній роботі наведено власний досвід використання мініінвазивних відеоторакоскопічних хірургічних методик біопсії легені при вогнищевих та дисемінованих ураженнях неясної етіології у 241 хворого. Застосування відеоторакоскопії надало можливість скоротити тривалість операції, ступінь крововтрати, кількість ускладнень та власне тривалість стаціонарного лікування.

Differential diagnosis and adequate treatment in the presence of focal and disseminated lesions of the lungs of uncertain etiology are possible only with an accurate morphological study of the affected lung tissue. At present, videotracoscopic lung resection (VTRL) is a method of choice for this pathology. The purpose of this study was to analyze the experience of using surgical techniques for differential diagnosis of focal and disseminated lung diseases. The analysis of the use of surgical methods of differential diagnostics of focal and disseminated diseases of the lungs of uncertain etiology in 241 patients aged 20 to 78 years is given. Among them were 139 men and 102 women.

Очаговые и диссеминированные поражения легких относятся к тяжелым в диагностике заболеваниям. Разные по лечебной тактике заболевания могут давать одинаковую рентгенологическую картину, что уменьшает эффективность их лечения. Эти заболевания требуют хирургической биопсии с минимальной инвазивностью для четкого определения этиологии заболевания. В данной работе приведен собственный опыт использования миниинвазивных видеоторакоскопических хирургических методик биопсии легкого при очаговых и диссеминированных поражениях неясной этиологии у 241 больного. Применение видеоторакоскопии позволило сократить продолжительность операции, степень кровопотери, количество осложнений и собственно продолжительность стационарного лечения.