Лечебная тактика при сочетанной травме заднего отдела стопы

Abstract

Сочетанные переломы пяточной и таранной костей в 35–43 % случаев встречаются в составе политравмы. Немногочисленные источники отечественной и зарубежной литературы свидетельствуют о том, что эта проблема до настоящего времени является одной из наиболее спорных. Цель: определить особенности лечебной тактики у пациентов с сочетанными повреждениями пяточной и таранной костей. Под наблюдением находились 23 пациента с 51 повреждением костей заднего отдела стопы. Поэтапно вначале использован металлоостеосинтез винтами и спицами открытых (4) и закрытых (11) переломов таранной кости, остеосинтез после открытого (2) и закрытого (5) устранения подтаранного вывиха стопы. Затем произведены инструментальная репозиция пяточной кости по Westhues в нашей модификации (7), чрескожный остеосинтез разработанным устройством (2), комбинированный (6) и погружной остеосинтез пластиной (4). Функциональные результаты проанализированы с использованием шкалы AOFAS и определения болевого индекса функции стопы (FFI) через 6 и 12 месяцев после оперативного лечения. Изучены ближайшие и отдаленные результаты оперативного лечения у 19 пациентов. Сравнение в динамике значений опросника шкалы AOFAS показало увеличение различий у больных с повреждениями таранной и пяточной костей в зависимости от сроков лечения, составив к 12 мес. 69,8 ± 5,9 и 74,7 ± 9,6 балла соответственно. Сравнение итоговых значений шкалы по опроснику FFI показало, что через год после травмы отмечалось уменьшение показателя опросника – 4,5 ± 0,3 и 9,4 ± 0,3 балла соответственно. Лучшие показатели отмечены в динамике у 7 пациентов с подтаранными вывихами стопы по шкале AOFAS (95,8 ± 1,9 балла), а также по опроснику FFI (3,8 ± 0,1 балла). В целом отмечалось улучшение функционального состояния стоп через год после остеосинтеза (AOFAS – 88,2 ± 7,8; FFI – 8,2 ± 5,5). Суммарная оценка положительных результатов лечения составила 89,47 %, неудовлетворительных – 10,53 %. Активная хирургическая тактика лечения при сочетанных повреждениях костей заднего отдела стопы позволяет получить наилучшие отдаленные функциональные результаты.

Поєднані переломи п’яткової та таранної кісток у 35–43 % випадків зустрічаються у складі політравми. Нечисленні джерела вітчизняної та зарубіжної літератури свідчать про те, що ця проблема до сьогодні є однією з найбільш спірних. Мета: визначити особливості лікувальної тактики у пацієнтів з поєднаними ушкодженнями п’яткової та таранної кісток. Під наглядом перебували 23 пацієнта з 51 ушкодженням кісток заднього відділу стопи. Поетапно спочатку виконані металоостеосинтез гвинтами та спицями відкритих (4) і закритих (11) переломів таранної кістки, остеосинтез після відкритого (2) і закритого (5) усунення підтаранного вивиху стопи. Потім проведено інструментальну репозицію п’яткової кістки за Westhues у нашій модифікації (7), черезшкірний остеосинтез розробленим пристроєм (2), комбінований (6) і занурювальний остеосинтез пластиною (4). Функціональні результати проаналізовані з використанням шкали AOFAS і визначення больового індексу функції стопи (FFI) через 6 і 12 місяців після оперативного лікування. Вивчено найближчі та віддалені результати оперативного лікування у 19 пацієнтів. Порівняння в динаміці значень опитувальника за шкалою AOFAS показало збільшення розбіжностей у хворих з ушкодженнями таранної та п’яткової кісток залежно від термінів лікування, що становило до 12 міс. 69,8 ± 5,9 та 74,7 ± 9,6 бала відповідно. Порівняння підсумкових значень шкали за опитувальником FFI показало, що через рік після травми відзначалося зменшення показника – 4,5 ± 0,3 та 9,4 ± 0,3 бала відповідно. Найкращі показники відзначені в динаміці у 9 пацієнтів із підтаранними вивихами стопи за шкалою AOFAS (95,8 ± 1,9 бала), а також за опитувальником FFI (3,8 ± 0,1 бала). Взагалі відзначалося поліпшення функціонального стану стоп через рік після остеосинтезу (AOFAS – 88,2 ± 7,8; FFI – 8,2 ± 5,5). Сумарна оцінка позитивних результатів лікування становила 89,47 %, незадовільних – 10,53 %. Активна хірургічна тактика лікування при поєднаних пошкодженнях кісток заднього відділу стопи дозволяє отримати кращі віддалені функціональні результати.

Combined fractures of calcaneus and talus bones in 35–43 % of cases occur in polytrauma. The small number of domestic and foreign literature publications indicates this problem to be still one of the most controversial. The purpose was to determine the features of the therapeutic tactics in patients with combined damages to the posterior part of the foot. Twenty-three patients were observed, who had 51 injuries of the posterior part of the foot. First step-by-step there were performed metallic osteosynthesis of open (4) and closed (11) fractures of the talus with screws and wires, among them there were open (2) and closed (5) elimination of subtalar dislocation of the foot. Then instrumental reposition of the calcaneus by Westhues in our modification (7), percutaneous osteosynthesis by the device developed (2), combined (6) and external osteosynthesis with the plate (4) were performed. Functional results were analyzed using the AOFAS scale and determination of the foot pain index (FFI) 6 and 12 months after surgery. The immediate and follow-up results of surgical treatment in 19 patients were studied. Comparison in the dynamics of the values of the questionnaire of the AOFAS scale showed increasing of differences in patients with lesions of the talus and calcaneal bones, depending on the duration of treatment, reaching to 12 months, 69.8 ± 5.9 and 74.7 ± 9.6 points, respectively. Comparison of the final values of the scale of the FFI questionnaire showed that a year after the injury there was a decrease in the index of the questionnaire, 4.5 ± 0.3 and 9.4 ± 0.3 points, respectively. The most positive indicators were noted in the dynamics in 9 patients with rammed foot dislocations on the AOFAS scale (95.8 ± 1.9 points), as well as in the FFI questionnaire (3.8 ± 0.1 points). In general, there was an expressed improvement in functional status of the foot a year after osteosynthesis (AOFAS 88.2 ± 7.8; FFI 8.2 ± 5.5). The total evaluation of positive results was 89.47 %, unsatisfactory – 10.53 %. Active surgical treatment tactics in case of injuries of the posterior part of the foot allow obtaining the best follow-up functional results.