У квітні 1992 р. М. Gagner вперше виконав ендоскопічну адреналектомію. Поступово накопичується досвід виконання цих операцій в усьому світі. Багато авторів вважають, що ендоскопічна методика виконання адреналектомій є найзручнішою як для пацієнта, так і для хірурга. Цей висновок привів до того, що попри невеликі досвід і час
від початку впровадження цих операцій деякі з хірургів називають їх "золотим стандартом". На думку низки авторів, надниркові залози ідеально підходять для ендоскопічного видалення, оскільки більшість їх пухлин мають невеликі розміри та непогано диференціюються від навколишніх тканин. Проте їх розташування у заочеревинному просторі, у безпосередній близькості до життєво важливих органів створює труднощі специфічного характеру. У літературі описано різні методики лапароскопічної адреналектомії. Метою
роботи був добір оптимального методу лапароскопічного видалення пухлин надниркових залоз.
From 1995 we have executed 79 endoscopic adrenalectomies, 33 – right-side, 46 – left-side (20 – transperitoneal, 26 – were executed by retroperitoneal access). The group of comparison was made of 37 patients operated by laparotomic and lumbotomic method. Among indications to the operation for 33 patients (41,7%) was the Conn syndrome, Cushing syndrome – 15 (19%), cortizolprodoucing carcinoma – 1 (1,27%), hormonal non-active adenomas – 28 (35,44%), hormonal non-active carcinoma of the adrenal – 1 case (1,27%). Right-side laparoscopic adrenalectomy was executed by transperitoneal access in position of patient on the back. At the beginning of left-side adrenalectomy we executed by the transperitoneal access. Afterwards during the left-side adrenalectomy we refused from transperitoneal access because of large technical difficulties and possible injuries, closeness of large main vessels, spleen, pancreas and more great risk of complications. Nowadays the interventions at the left adrenals are executed by retroperitoneal access.
С 1995 года выполнено 79 эндоскопических адреналэктомий: 33 правосторонних, 46 левосторонних (20 трансперитонеальных, 26 забрюшинным доступом). Группу сравнения представляли 37 больных, оперированных открытым методом (лапаротомический и люмботомический). Основанием к операции были: синдром
Конна – 33 пациента (41,7 %), синдром Кушинга – 15 (19%), кортизолпродуцирующая карцинома – 1 (1,27%), гормонально неактивные аденомы – 28 (35,44%), гормонально неактивная карцинома надпочечника – 1 (1,27%), метастаз рака легких в правый надпочечник – 1 (1,27%). Правостороннюю лапароскопическую адреналэктомию выполняли трансбрюшинним доступом в положении больного на спине. Левостороннюю адреналэктомию сначала выполняли из трансбрюшинного доступа, с пересечением ободочно-диафрагмальной связки, мобилизацией селезеночного угла толстой кишки с его "отворотом" в медиальном направлении, частичной мобилизацией хвоста поджелудочной железы и селезенки. Впоследствии мы отказались от этого доступа при выполнении левосторонней адреналектомии ввиду больших технических трудностей и травматичности, близости крупных магистральных сосудов, селезенки, поджелудочной железы и, соответственно, намного большего риска осложнений. В настоящее время вмешательства
на левом надпочечнике выполняются из забрюшинного доступа.
