Ефективність застосування аміксину ІС, біциклолу та гепавірину у хворих на хронічний гепатит С

Abstract

Вступ. Широка розповсюдженість і розвиток несприятливих наслідків ХГС обумовлює необхідність своєчасного призначення лікування хворих. Науковцями продовжується пошук способів безінтерферонового лікування хворих на ХГС, яке було б направлене на основні ланки патогенезу захворювання. Мета. Визначити ефективність терапії аміксином ІС, біциклолом і гепавірином у хворих на хронічний гепатит С з протипоказаннями до інтерферонотерапії та/або нон-респондерів. Матеріали і методи.Обстежено 64 хворих на ХГС з помірно вираженою активністю гепатиту. Визначали рівень загального білірубіну, активність АлАТ, АсАТ, лужної фосфатази, ɣ-ГТП, тимолової проби, амілази сироватки крові. Активність процесів ПОЛ вивчали за вмістом у сироватці крові МДА і ДК. Ступінь фіброзу печінки визначали методом ФіброТест. Залежно від способу лікування всі хворі поділені на 2 групи. Хворі І групи (30 осіб) отримували аміксин, біциклол і гепавірин, хворі ІІ - лише біциклол. Ефективність терапії хворих на ХГС оцінювали за тривалістю астено-вегетативного, диспептичного та гепатолієнального синдромів, динамікою біохімічних показників крові та концентрацією продуктів ПОЛ. Результати. При обстеженні хворих під час звернення виявлено підвищення рівня білірубіну, підвищення концентрації у сироватці крові МДА і ДК. Нормалізація активності АлАТ та АсАТ, рівня білірубіну і вмісту продуктів ПОЛ відбувалась на 3 місяці лікування у хворих І групи та на 6 місяці – у хворих ІІ. Прогресування ФП припинялось на 6 місяці лікування у хворих І групи, тоді як в ІІ групі діагностовано посилення фібротичних змін у печінці хворих. Тривалість диспепсичного та астено-вегетативного синдромів у хворих в І групі була у середньому коротшою на 1 та 2 місяці порівняно із хворими ІІ групи. Гепатолієнальний синдром тривав у хворих І групи – 6 місяців, а у хворих ІІ навіть на 12 місяці у29,41 % діагностовано гепатоспленомегалію. Висновки. Встановлено, що у хворих на ХГС з протипоказаннями до інтерферонотерапії та/або нон-респондерів, які отримували аміксин ІС, біциклол і гепавірин, відбувалась більш швидка нормалізація біохімічних показників та зниження вмісту продуктів ПОЛ у сироватці крові. Запропонована комплексна терапія запо-бігала прогресуванню ФП. Тривалість диспепсичного, астено-вегетативного та гепатолієнального синдромів була значно коротшою у хворих І групи, що значно покращувало їх працездатність та не потребувало додаткового стаціонарного лікування.

Introduction. Wide spread and development of unfavorable consequences of CHC causes the necessity of timely treatment order. The scientists continue search for the methods of interferon-free therapy for patients with CHC, which could be aimed at the main links of the disease pathogenesis. Aim. To determine efficacy of using amixin IC, bicyclol and hepavirin in patients with chronic hepatitis C with contraindications to interferon-therapy and/or non-responders. Materials and methods. 64 patients with CHC with moderately manifested activity of hepatitis were examined. There were determined the level of general bilirubin, activity of ALT and AST, alkaline phosphatase, ɣ-GTP, thymol test, blood serum amylase. The activity of lipid peroxidation processes was determined by the content of MDA and DC in the blood serum. The liver fibrosis degree was determined by the method of FibroTest. Depending on the method of treatment all the patients were divided into two groups. The patients of the first group (30 patients) were given amixin IC, bicyclole and gepavirin, and the patients of the second group had only bicyclole. The efficacy of therapy for patients with CHC was evaluated by the duration of asthenovegetative, dyspeptic and Banti syndromes, dynamics of the biochemical indices of the blood and concentration of lipid peroxidation products. Results. While examining the patients on admission there were revealed increased level of bilirubin, increased concentration of MDA and DC in the blood serum. The normalization of the activity of ALT and AST, bilirubin level and content of lipid peroxidation products occurred on the 3rd month of treatment in patients of the first group and on the 6th month in patients of the second group. Atrial fibrillation progression stopped on the 6th month of treatment in patients of the first group, while there was diagnosed intensification of the changes in liver of patients of the second group. Duration of dyspeptic and asthenovegetative syndromes in patients of the first group was on an average 1-2 months shorter compared with patients of the second group. Banti syndrome lasted for 6 months in patients of the first group and in 29.41 % of patients of the second group hepatosplenomegaly was diagnosed even on the 12th month. Conclusions. It was established that patients with CHC with contraindications to interferon-therapy and/or non-responders who received amixin IC, bicyclole and hepavirin had faster normalization of biochemical indices and reduction of the content of lipid peroxidation products in the blood serum. The suggested complex therapy prevented atrial fibrillation progression. Duration of dyspeptic, asthenovegetative and Banti syndromes was much shorter in patients of the first group. It considerably improved the working capacity and didn’t require additional in-patient treatment.

Введение.Широкая распространенность и развитие неблагоприятных последствий ХГС обусловливает необходимость своевременного назначения лечения. Учеными продолжается поиск способов безинтерфероновой терапии больных ХГС, которое было бы направлено на основные звенья патогенеза заболевания. Цель. Определить эффективность терапии амиксином ІС, біциклолом и гепавирином у больных хроническим гепатитом С с противопоказаниями к интерферонотерапии и/или нон-респондеров. Материалы и методы. Обследовано 64 больных ХГС с умеренно выраженной активностью гепатита. Определяли уровень общего билирубина, активность АлАТ, АсАТ, щелочной фосфатазы, ɣ-ГТП, тимоловой пробы, амилазы сыворотки крови. Активность процессов ПОЛ определяли по содержанию в сыворотке крови МДА и ДК. Степень фиброза печени определяли методом ФиброТест. В зависимости от способа лечения все больные разделены на 2 группы. Больные I группы (30 человек) получали амиксин ІС, бициклол и гепавирин, больные II - только бициклол. Эффективность терапии больных ХГС оценивали по продолжительности астеновегетативного, диспепсического и гепатолиенального синдромов, динамикой биохимических показателей крови и концентрацией продуктов ПОЛ. Результаты. При обследовании больных при обращении выявлено повышение уровня билирубина, повышение концентрации в сыворотке крови МДА и ДК. Нормализация активности АлАТ и АсАТ, уровня билирубина и содержания продуктов ПОЛ происходила на 3 месяце лечения у больных I и на 6 месяце - у больных II группы. Прогрессирование ФП прекращалось на 6 месяце лечения у больных I группы, в то время как во II группе диагностировано усиление фибротических изменений в печени больных. Продолжительность диспепсического и астено-вегетативного синдромов у больных в первой группе была в среднем короче на 1 и 2 месяца по сравнению с больными II группы. Гепатолиенальный синдром длился у больных I группы - 6 месяцев, а у больных II даже на 12 месяце у 29,41% диагностирована гепатоспленомегалия. Выводы. Установлено, что у больных ХГС с противопоказаниями к интерферонотерапии и / или нон-респондеров, которые получали амиксин ІС, бициклол и гепавирин, происходила более быстрая нормализация биохимических показателей и снижение содержания продуктов ПОЛ в сыворотке крови. Предложенная комплексная терапия предотвращала прогрессирование ФП. Продолжительность диспепсического, астено-вегетативного и гепатолиенального синдромов была значительно короче у больных I группы, что значительно улучшало их работоспособность и не требовало дополнительного стационарного лечения.