Досвід імплантації лівошлуночкового електрода для ресинхронізаційної терапії із застосуванням пункції міжшлуночкової перегородки в пацієнта із серцевою недостатністю

Abstract

Представлено аналіз клінічного випадку імплантації лівошлуночкового електрода для ресинхронізаційної терапії через пункцію міжшлуночкової перегородки з фіксацією в порожнині лівого шлуночка серця. З огляду на безуспішність спроби завести електрод для проведення стимуляції лівого шлуночка на етапі канюляції гирла коронарного синуса, цю методику використано як альтернативну. Необхідність постійного прийому варфарину на тлі протезованого механічного аортального клапана забезпечила адекватну гіпокоагуляцію та відсутність клінічних ознак тромбозу протягом 3 місяців спостереження в післяопераційний період. Використання пункції міжшлуночкової перегородки для імплантації лівошлуночкового електрода – безпечна та дієва альтернатива в пацієнтів з ускладненим або неможливим хірургічним доступом до венозної системи серця.

The clinical case of implantation of the left ventricular electrode for resynchronization therapy through a puncture of the interventricular septum with fixation in the cavity of the left ventricle is presented. Due to unsuccessful attempts to introduce an electrode for stimulation of the left ventricle at the stage of cannulation of the coronary sinus, this technique is used as an alternative. The necessity of continuous administration of warfarin against the background of the prosthetic mechanical aortic valve provided adequate hypocoagulation and absence of clinical signs of thrombosis during the three-month follow-up period in the postoperative period. The use of a puncture of the interventricular septum for implantation of the left ventricular electrode is a safe and effective alternative in patients with complicated or impossible surgical access to the venous system of the heart.

Представлен анализ клинического случая имплантации левожелудочкового электрода для ресинхронизирующей терапии с применением пункции межжелудочковой перегородки и фиксацией в полости левого желудочка сердца. В связи с безуспешностью попытки завести электрод для проведения стимуляции левого желудочка на этапе канюляции устья коронарного синуса данная методика применена как альтернативная. Необходимость постоянного приема варфарина ввиду наличия механического протеза аортального клапана обеспечила адекватную гипокоагуляцию и отсутствие клинических признаков тромбоза на протяжении 3 месяцев наблюдения в послеоперационный период. Использование пункции межжелудочковой перегородки для имплантации левожелудочкового электрода является безопасной и эффективной альтернативой у пациентов с осложнениями или невозможностью выполнения доступа к венозной системе сердца.