Дозозалежний ефект беміпарину у хворих з онкологічно зумовленою механічною жовтяницею при різноманітних розладах системи гемостазу

Abstract

Мета дослідження полягала в аналізі дозозалежного ефекту беміпарину у хворих на механічну жовтяницю на тлі онкологічних захворювань гепатобіліарної системи. Використовуючи низькочастотну п’єзоелектричну гемовіскозиметрію, обстежили 70 пацієнтів із декомпенсованим типом реакції на гіпоксію. Хворі І групи (n=34) отримували тромбопрофілактику беміпарином 2500 ОД 1 раз на добу протягом тижня, починаючи через 6 годин після оперативного втручання. Пацієнти ІІ групи (високого ризику тромботичних ускладнень, n=36) отримували 3500 ОД 1 раз на добу. Профілактика післяопераційних тромбогеморагічних ускладнень у хворих на механічну жовтяницю має спиратись на визначення ризику тромботичних ускладнень і ступеня вихідних розладів системи гемостазу. Диференційний підхід до корекції розладів гемостазу у хворих на механічну жовтяницю дозволяє знизити кількість випадків тромбозу на 48,2%.

The aim of the study was to analyze the dose-dependent effect of bemiparine in patients with obstructive jaundice (OJ) due to oncological diseases of the hepatobiliary system. 70 patients with decompensated type of reaction to hypoxia were examined using lowfrequency vibration piezoelectric hemoviscosymetry (LVPH). Patients of the 1st group (n=34) were getting thromboprophylaxis with bemiparine 2500 U 1 time per day during the week, starting 6 hours after surgery. The 2nd group of high risk of thrombotic complications (n=36) received 3500 U once a day. Рostoperative thrombohemorrhagic complications prevention in patients with OJ should be based on the assessment of the risk of thrombotic complications and the degree of initial hemostasis disorders. Differentiated approach to the hemostasis correction in patients with OJ allows reducing the incidence of thrombosis by 48.2%.

Целью исследования был анализ дозозависимого эффекта бемипарина у больных механической желтухой на фоне онкологических заболеваний гепатобилиарной системы. С использованием низкочастотной пьезоэлектрической гемовискозиметрии обследовали 70 пациентов с декомпенсированным типом реакции на гипоксию. Больные І группы (n=34) получали тромбопрофилактику бемипарином 2500 ЕД 1 раз в сутки в течение недели, начиная через 6 часов после оперативного вмешательства. Пациенты ІІ группы (высокого риска тромботических осложнений, n=36) получали 3500 ЕД 1 раз в сутки. Профилактика послеоперационных тромбогеморрагических осложнений у больных механической желтухой должна опираться на определение риска тромботических осложнений и степень исходных расстройств системы гемостаза. Дифференцированный подход к коррекции нарушений гемостаза у больных механической желтухой позволяет снизить количество случаев тромбоза на 48,2%.