Ефективність лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією та коморбідними станами в реальній клінічній практиці

Abstract

Результати рекомендацій поточного 5-річчя наголошують на необхідності контролювати супутні фактори ризику в пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) високого та дуже високого ризику. Антигіпертензивна (АГТ) та прогноз-модифікувальна терапії (ПМТ) у хворих на АГ мають бути тривалими та постійними. Однією із перешкод є погана прихильність пацієнта до лікування. До клінічних аспектів цієї прихильності відносять поліморбідний статус пацієнтів, який через поліпрагмазію негативно впливає на наполегливість при виконанні рекомендацій лікаря. Мета дослідження – оцінити ефективність та визначити фактори неефективного лікування пацієнтів з АГ та коморбідними станами в реальній клінічній практиці для подальшої розробки способів їх корекції. Матеріали і методи. В межах науково-дослідної роботи “Детекція молекулярно-генетичних маркерів для вибору, оцінки ефективності персоналізованої фармакотерапії первинної артеріальної гіпертензії на тлі коморбідної патології” (№ держреєстрації 0114U007015, 2015–2019 рр.) обстежено 370 пацієнтів 31–88 років з АГ І–ІІІ ступенів, 164 (44 %) – чоловіків, 206 (56 %) – жінок. При включенні хворих у дослідження оцінювали АГТ та дози, які призначали, а також ПМТ (статини, антитромбоцитарні препарати) та їх ефективність. Розраховували індекс коморбідності за Charlson. Результати досліджень та їх обговорення. Клінічний портрет пацієнта з АГ у дослідженні визначали множинною судинною та метаболічною коморбідністю. Більше 3-х супутніх патологічних станів мали 90,5 % хворих, що було причиною поліпрагмазії. П’ять та більше препаратів щоденно отримували 21,2 % пацієнтів. Але тільки 7,8 % осіб на момент включення мали контрольовану АГ. Неконтрольований АТ, низька частота призначення ПМП (інгібітори ренін-ангіотензинової системи – 63,5 %, статини – 35,1 %, антитромбоцитарні препарати – 59,5 %) та інтенсивність статинотерапії, невідповідна до ризику, ускладнюють перебіг АГ у коморбідних пацієнтів. Висновки. Потребують розробки стратегії підвищення прихильності до комплексної терапії гіпертензивних пацієнтів із супутніми станами та її індивідуалізація під координацією клінічного фармаколога.

The recommendations of the last 5 years underline the need to control concomitant risk factors in patients with arterial hypertension (АН) of high and very high risk. Antihypertensive (AHT) and prognosis-modifying therapy (PMT) in patients with AH should be prolonged and continued. One of the factors hindering this is poor patient‘s adherence to treatment. The clinical aspects of poor adherence include the polymorbid status of patients, which in connection with polypharmacy negatively impacts to persistence in following the recommendations of the doctor. The aim of the study – to evaluate the effectiveness and identify the factors of ineffective treatment of patients with AH and comorbid conditions in real clinical practice for the further development of methods for their correction. Materials and Methods. As а part of the research work “Detection of molecular genetic markers for selection, evaluation of the effectiveness of personalized pharmacotherapy for primary arterial hypertension with comorbid pathology” (state registration number 0114U007015, 2015–2019), 370 patients with AH of 1–3 grades, 31–88 years old, 164 (44 %) – men, 206 (56%) – women. At the inclusion of patients, it was assessed what AHT and its doses were prescribed, whether PMT was prescribed (statins, antiplatelet drugs), and their effectiveness. Charlson comorbid index was calculated. Results and Discussion. The clinical portrait of a patient with hypertension in the study was determined by multiple vascular and metabolic comorbidity. More than 3 concomitant pathological conditions had 90.5 % of patients, which was the cause of polypharmacy. Five or more medications were taken daily by 21.2 % of patients. However, 7.8 % of patients at the time of inclusion had controlled hypertension only. Uncontrolled blood pressure, low rate of PMP prescription (rennin-angiotensin system inhibitors – 63.5 %, statins – 35.1 %, antiplatelet drugs – 59.5 %), and the inappropriate intensity of the therapy with statins contributes to the complicated course of hypertension in comorbid patients. Conclusions. The strategies to improve adherence to the complex therapy of hypertensive patients with concomitant conditions and its individualization while coordinating the clinical pharmacologist are required to be developed.

Результаты рекомендаций последнего 5-летия подчеркивают необходимость контролировать сопутствующие факторы риска у пациентов с артериальной гипертензией (АГ) высокого и очень высокого риска. Антигипертензивная (АГТ) и прогноз-модифицирующая терапии (ПМТ) у больных АГ должны быть длительными и постоянными. Одним из препятствующий является плохая приверженность пациента к лечению. К клиническим аспектам этой приверженности относят полиморбидный статус пациентов, который в связи с полипрагмазией негативно влияет на настойчивость при выполнении рекомендаций врача. Цель исследования – оценить эффективность и выявить факторы неэффективного лечения пациентов с АГ и коморбидными состояниями в реальной клинической практике для дальнейшей разработки способов их коррекции. Материалы и методы. В рамках научно-исследовательской работы “Детекция молекулярно-генетических маркеров для выбора, оценки эффективности персонализированной фармакотерапии первичной артериальной гипертензии на фоне коморбидной патологии” (№ госрегестрации 0114U007015, 2015–2019 гг.) обследовано 370 пациентов 31–88 лет с АГ І–ІІІ степеней, 164 (44 %) – мужчин, 206 (56 %) – женщин. При включении больных в исследование оценивали АГТ и дозы, которые назначали, а также ПМТ (статины, антитромбоцитарные препараты) и их эффективность. Рассчитывали индекс коморбидности по Charlson. Результаты исследований и их обсуждение. Клинический портрет пациента с АГ в исследовании определялся множественной сосудистой и метаболической коморбидностью. Больше 3-х сопутствующих патологических состояний имели 90,5 % больных, что стало причиной полипрагмазии. Пять и больше препаратов ежедневно принимали 21,2 % пациентов. Но только 7,8 % лиц на момент включения имели контролированную АГ. Неконтролированное АД, низкая частота назначения ПМП (ингибиторы ренин-ангиотензиновой системы – 63,5 %, статины – 35,1 %, антитромбоцитарные препараты – 59,5 %) и интенсивность статинотерапии, несоответствующая риску, осложняют течение АГ у коморбидных пациентов. Выводы. Требуют разработки стратегии повышения приверженности к комплексной терапии гипертензивных пациентов с сопутствующими состояниями и ее индивидуализация при координации клинического фармаколога.