Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) є одним з основних класів лікарських засобів, що використовуються для лікування серцево-судинних захворювань. Одним з найчастіше застосовуваних в клінічній практиці препаратів цієї групи є лізинопріл. Механізм його дії останнього повязаний з блокуванням впливу циркулюючого ангіотензину II і забезпеченням швидкої системної вазодилятації і діуретичного ефекту, що сприяє зниженню АТ, зменшенню задишки і стомлюваності при ХСН. Блокада тканинної активності ангіотензину II, зниження активності симпатичної нервової системи, інгібування дії альдостерону, а також відвертання інактивації брадікініна дозволяють реалізувати довготривалі
органопротекторні ефекти препарату, але для цього потрібно його тривале застосування.
Under supervision, there were 9 female patients with primary arterial hypertension aged 51.6 ± 5.3 years. During the month of observation, all patients took a stable dose of the lysinopril: 7 patients – 10 mg per day (twice daily for 5 mg), 2 patients - 5 mg per day. In the beginning and in the dynamics of treatment (weekly), the sensitivity of the arterial baroreflex (BRS) was recorded. In patients with PAH, in comparison with physically healthy persons of the same age, there is a significant decrease in BRS in the low-frequency and high-frequency bands with spontaneous breathing, which, however, responds well to the controlled breathing test. After a week of monotherapy with a lysinopril, there is a significant increase in BRSLF and BRSHF in spontaneous breathing and a significant increase in these parameters with controlled breathing. From the 2nd week of monotherapy, stabilization of BRSLF with spontaneous respiration and reduction of the response to controlled respiration, which reaches a maximum after 3 weeks of treatment, is observed.
