Оцінено віддалені результати психокорекції дезадаптивних індивідуально-психологічних характеристик у пацієнтів з міопією. Для діагностики індивідуально-психологічних особливостей використовувалися: тест Спілбергера - Ханіна, методика «особистісного диференціала», методика діагностики ірраціональних настанов А. Елліса, методика Амірхана для визначення домінуючих копінг-стратегій, тест ЛОБІ, структуроване клінічне діагностичне інтерв’ю. Оцінка психоемоційного стану проводилася за умов спокою та екзаменаційного стресу. За даними психодіагностичного дослідження студенти з міопією були розділені на три групи корекції. Лікування проводилося із застосуванням когнітивно-поведінкової терапії, раціонально-емотивної терапії, арт-терапії, фармакотерапії. Повторне діагностичне обстеження і терапія проводилися через рік після попередньої. Застосування медико-психологічного корекційного комплексу дозволяло статистично достовірно зменшити кількість психологічних порушень у студентів з міопією. Збільшувалася частота використання активних поведінкових стратегій, спрямованих на самостійне вирішення проблем, що виникають. Досягнуті показники зберігалися протягом року спостереження, впродовж якого збільшувалася кількість пацієнтів з гармонійним типом ставлення до хвороби. Однак через рік після лікування кількість пацієнтів з міопією з високою ситуативною тривожністю, астенічними й афективними проявами психопатологічного синдрому збільшувалася, що вимагало повторного призначення психокорекційної терапії. Запропоновано застосування алгоритму психологічного супроводу хворих на міопію, який передбачає на I етапі проведення діагностики психоемоційного стану таких хворих; на II етапі — визначення мішеней і формування груп психокорекційної терапії; на III етапі — диференційоване використання когнітивно-поведінкової терапії, раціонально-емотивного тренінгу, що дозволяє ефективно коригувати психоемоційний стан пацієнтів. Ефективність проведеного лікування і тривалість досягнутого терапевтичного ефекту збільшується у разі своєчасного застосування повторних курсів психотерапії.
Оценены отдаленные результаты психокоррекции дезадаптивных индивидуально-психологических характеристик у пациентов с миопией. Для диагностики индивидуально-психологических особенностей использовались: тест Спилбергера - Ханина, методика «личностного дифференциала», методика диагностики иррациональных установок А. Эллиса, методика Амирхана для определения доминирующих копинг-стратегий, тест ЛОБИ, структурированное клиническое диагностическое интервью. Оценка психоэмоционального состояния проводилась в условиях покоя и в условиях экзаменационного стресса. По данным психодиагностического исследования студенты с миопией были разделены на три группы коррекции. Лечение проводилось с применением когнитивно-поведенческой терапии, рационально-эмотивной терапии, арт-терапии, фармакотерапии. Повторное диагностическое обследование и терапия проводились через год после предыдущей. Применение медико-психологического коррекционного комплекса позволяло статистически достоверно уменьшить количество психологических нарушений у студентов с миопией. Увеличивалась частота использования активных поведенческих стратегий, направленных на самостоятельное решение возникающих проблем. Достигнутые показатели сохранялись втечение года наблюдения, на протяжении которого увеличивалось количество пациентов с гармоничным типом отношения к болезни. Однако через год после лечения количество пациентов с миопией с высокой ситуативной тревожностью, астеническими и аффективными проявлениями психопатологического синдрома увеличивалось, что требовало повторного назначения психокоррекционной терапии. Предложено применение алгоритма психологического сопровождения больных с миопией, который предусматривает на I этапе проведение диагностики психоэмоционального состояния таких больных; на II этапе - определение мишеней и формирование групп психокоррекционной терапии; на III этапе - дифференцированное использование когнитивно-поведенческой терапии, рационально-эмотивного тренинга, что позволяет эффективно корректировать психоэмоциональное состояние пациентов. Эффективность проводимого лечения и продолжительность достигнутого терапевтического эффекта увеличивается при своевременном применении повторных курсов психотерапии.
