This article presents the key achievements in the field of diabetes mellitus prevention. Currently, various researches have been conducted on the prevention of diabetes mellitus, with different designs, types of intervention, duration of follow-up and mechanisms of action. One of the possible mechanisms is aimed to slow down the rate of the peak prevalence of the diabetes mellitus. The second possibility is concerned the majority of medical interventions conducted, which enable to decrease the rate of impaired glucose tolerance in manifestation of diabetes mellitus. The third preventive model consists in a strong stabilization of glucose tolerance. After detection of pre-conditions, which result in diabetes mellitus, preventive methods should be tested for 10–12 years, while beta cells are functionally active.
У статті наводяться досягнення в області профілактики цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. На даний час проведені різні дослідження з профілактики ЦД з різним дизайном, видом втручання, тривалістю спостереження і механізмом дії. Один із можливих механізмів впливу полягає в тому, щоб загальмувати темп досягнення пікової поширеності ЦД. Другий сценарій стосується більшості перевірених медикаментозних втручань, за допомогою яких вдається знизити темп конверсії порушень толерантності до глюкози в маніфестації ЦД. Третя можлива превентивна модель полягає в досягненні стійкої стабілізації толерантності до глюкози. Після виявлення передумов
для розвитку ЦД 2-го типу профілактичні заходи повинні проводитися протягом 10–12 років, поки бета-клітини функціонально активні.
В статье приводятся достижения в области профилактики сахарного диабета (СД) 2-го типа. В настоящее время проведены различные исследования по профилактике СД с разным дизайном, видом вмешательства, длительностью наблюдения и механизмом действия. Один из возможных механизмов влияния заключается в том, чтобы затормозить темп достижения пиковой распространенности СД. Второй
сценарий касается большинства проверенных медикаментозных вмешательств, с помощью которых удается снизить темп конверсии нарушений толерантности к глюкозе в манифестации СД. Третья возможная превентивная модель заключается в достижении стойкой стабилизации толерантности к глюкозе. После выявления предпосылок для развития СД 2-го типа профилактические мероприятия должны проводиться на протяжении 10–12 лет, пока бета-клетки функционально активны.
