Спостерігали пацієнтів, які страждають на цукровий діабет другого типу та мяку форму діабетичної ретинопатії (ДР) (25-35 за шкалою ETDRS). За рік з моменту повторного огляду у 23 пацієнтів із 279 спостерігався перехід тяжкості проявів в помірну непроліферативну форму ДР (43 за шкалою ETDRS). При цьому у пацієнтів, які не демонстрували подібного переходу середнє число мікроангіопатій (МА) склало 3,10 ± 0,11, в той час як у пацієнтів з підвищенням тяжкості ураження цей показник дорівнював 6,64 ± 0,42. У пацієнтів з макулярним набряком (МН) швидкість зворотнього розвитку МА, порівняно до групи пацієнтів без МН, була вищою в 2,2 раза (P < 0,001), а швидкість динамічних змін (зростання числа) МА була вищою відповідно в 2,6 раза (P < 0,001). Зроблено висновок щодо значення швидкості утворення МА в якості прогностичного показника виникнення МН у хворих на ДР.
The research presented was aimed to evaluate the dynamic changes in number of microaneurysms (MA) in the macula by applying the method designed to assess the results of screening diagnostics and based on involving multiresolution texture gradient as well as to prove the prognostic value of this indicator in patients who developed macular edema (MA). The study involved 279 patients, 253 of them were subjected to re-examination in a half of the year. 235 patients passed through re-examination in a year and a half. The insertion criteria of the study were the following: diagnosis of diabetes mellitus type II, age ranged from 40 to 75, mild non-proliferative diabetic retinopathy (DR) (20-35 levels according to ETDRS classification), no clinical manifestations of macular edema, which vision correction made up over 95 (in case of letter standard size 20/ 25 for visual acuity assessment by ETDRS and refraction less than 5 diopters. In a term of a year since the re-examination 23 patients were observed to demonstrate the transition of the severity of clinical manifestations into moderate non-proliferative form of DR (43 by ETDRS scale). One patient developed more severe affections manifested by moderately marked proliferative DR (65 B). The patients who did not demonstrated such a transition the average number was 3,10 ± 0,11, while in the patients who had more severe affections the average number made up 6,64 ± 0, 42. The obtained results testify that in terms of total number of MA cases, rate of new MA formation and rate of general dynamics of MA increase, there are evident differences between the groups of patients who demonstrate the occurrence of ME in a half-year and patients who do not develop ME. The positive prognostic parameter amounted to 41. 4 %, while the negative one was 94. 3 %, which is indicative of the fact that the low rate of dynamic changes (increase) of MA cases is associated with the low probability of ME development during the next period of observation (one year). It is necessary to remark that the obtained results are indicative of the fact that formation and regression of MA is an important informative sign of progressive development of DR in patients who have suffered from type II diabetes mellitus for a long time. At the same time, it is necessary to emphasize that the performed research gave the possibility to establish that the value of MA, both the total number of cases and the rate of formation, as well as the regressive development is an objective criteria for assessing the condition of DR and its further progression.
Наблюдали пациентов, которые страдают на сахарный диабет второго типа и у которых диагностирована мягкая форма диабетической ретинопатии (ДР) (25-35 по шкале ETDRS). Через год с момента первого осмотра у 23 пациентов из 279 отмечался переход проявлений ДР в средневыраженную
непролиферативную форму ДР (43 по шкале ETDRS). При этом у пациентов, которые не демонстрировали подобного перехода середнее число микроангиопатий (МА) составило 3,10 ± 0,11, в то время как у пациентов с увеличенной тяжестью поражения сетчатки этот показатель составил 6,64 ± 0,42. У пациентов с макулярным отеком (МО) скорость обратного развития МА была в 2,2 раза болем высокой в сравнении с груп пой пациентов без МО (P < 0,001), а скорость увеличения числа МА была соответственно выше в 2,6 раза (P < 0,001). Сделан взвод о значении скорости образования МА в качестве прогностического показателя возникновения МО у больных с ДР.
