Діагностика вегетативних проявів поліневропатій методом викликаного шкірного потенціалу

Abstract

Поліневропатії – це сукупність захворювань периферичної нервової системи, що характеризуються дифузним ураженням периферичних нервових волокон, які входять в склад різних нервів, в тому числі – вегетативних. Нейровегетативні ускладнення цукрового діабету є частою причиною виникнення різного типу поліневропатій. Спектр порушень у хворих з ураженнями вегетативних волокон включає різні прояви дисфункцій з боку як серцево-судинної, гастроінтестінальної системи, так і з боку порушень сечовипускання, зіничних реакцій, потовиділення, вазомоторних порушень. Зокрема, дисфункція з боку вазомоторних порушень у хворих з ураженнями вегетативних волокон при поліневропатіях залишається до кінця недооціненою стосовно діагностики. Частіше за все вегетативна дисфункція проявляється симптомами випадіння, проте при діабетичній поліневропатії є симптоми подразнення, пов'язані з гіперреактивністю симпатичних, холінергічних волокон. Метою цього дослідження стало обстеження функціонального стану постгангліонарних волокон та швидкості проведення імпульсу по вегетативним волокнам, які визначалися методом викликаного шкірного симпатичного потенціалу (ВШСП) у 21 хворого з діабетичною поліневропатією (середній вік 48,5 ± 2,2). Серед обстежених переважали чоловіки. Застосована модифікована методика стимуляції серединного і малогомілкового нервів (М. М. Одинак С. А. та інші, 1999). Для дослідження інформативним показниками є латентний період ©, періоди фаз: А1, А2, А3, тривалості висхідної частини фаз: S1, S2, S3.