Мета дослідження – поліпшити результати передопераційної діагностики та лікування хворих з синдромом Міріззі. В основу роботи покладено аналіз історій хвороб та клінічних спостережень 85 хворих з ЖКХ, ускладненою синдромом Міріззі, в клініці хірургії №2 ОНМедУ з 2006 по 2018 рр. Жінок було 63 (74%), чоловіків було 22 (26%). Вік хворих коливався від 24 до 97 років. Серед досліджуваних хворих переважали пацієнти літнього – 50 (69,3%) і старечого віку – 28 (3%). Усі хворі (85 (100%)) звернулися в стаціонар на різних стадіях розвитку калькульозного холециститу. У 53 (62%) хворих гострий напад захворювання відзначений вперше. У 32 (38%) відзначено періодично повторювані напади. Клінічна картина захворювання складалася із симптомів, характерних для гострого та хронічного холециститу з розвитком механічної жовтяниці. Найбільш характерними і частими симптомами були тупий біль у правому верхньому квадранті живота (58 (68,2%)), жовтяниця та симптоми холангіту (озноб, підвищення температури тіла) (42 (49,4%)). У 41 (48,2%) хворого діагностовано І тип СМ, у 29 (34,1%) – II тип, у 8 (9,4%) – III тип, у 7 (8,2%) хворих – IV тип СМ. При I типі методом вибору була лапароскопічна холецистектомія (ЛХЕ) (36 (42,3%)) і ЛХЕ з дренуванням холедоха (10 (11,7% хворих). Ятрогенних ушкоджень жовчних протоків і конверсії в даній групі не було. У лікуванні хворих з СМ значну частку становили хірургічні втручання (39 (45,8%)). При II типі СМ основними видами оперативного втручання були: "відкрита" холецистектомія з пластикою загальної жовчної протоки на дренажі Кера (при наявності дефекту не більше, ніж на 1/3 окружності жовчної протоки) - у 25 (29,4%) хворих; гепатикоєюноанастомоз (при наявності дефекту більш ніж на 1/3 окружності жовчної протоки) – у 14 (16,4%) хворих. Основні хірургічні оперативні втручання при СМ III–IV типів не мають принципових відмінностей від вищеописаних операцій. Таким чином, використання високочутливих діагностичних методів і комбінації ендоскопічного та хірургічного лікування дозволяють значно поліпшити результати лікування хворих із синдромом Міріззі.
The purpose of the study is to improve the results of preoperative diagnosis and treatment of patients with Mirizzi syndrome. The work is based on the analysis of the case histories and clinical observations of 85 patients with chronic obstructive pulmonary disease with a complicated Mirizzi syndrome in the Surgery Clinic No. 2 ONMEDU from 2006 to 2018. There were 63 women (74%) and 22 men (26%). The age of patients ranged from 24 to 97 years. Among the patients studied elderly patients prevailed – 50 (69.3%) and senile age – 28 (3%). All patients 85 (100%) went to the hospital at different stages of development of calculous cholecystitis. In 53 (62%) patients, an acute attack of the disease was noted for the first time. Periodically repeated episodes were noted more often in patients in 32 (38%) patients. The clinical picture of the disease consisted of symptoms characteristic of acute and chronic cholecystitis with the development of mechanical jaundice. The most characteristic and frequently occurring symptoms were dull pain in the upper right quadrant of the abdomen – 58 (68.2%), jaundice and symptoms of cholangitis (chills, fever) – 42 (49.4%). In 41 (48.2%) patients type I CS was diagnosed, in – 29 (34.1%) type II, in 8 (9.4%) – type III, in – 7 (8.2%) patients with type IV CS. In type I, the choice method was laparoscopic cholecystectomy (LCE) in 36 (42.3%), LCE with drainage of choledochus in 10 (11.7%) patients. There were no iatrogenic bile duct lesions and no conversion in this group. The leading role in the treatment of patients with CS was given to open surgical interventions in 39 (45.8%). In type II, the main types of surgical intervention were: "open" cholecystectomy with plastic of the common bile duct on the Kehr's T-tube (in the presence of a defect of not more than 1/3 of the bile duct circumference) in 25 (29.4%); hepaticojejunostomy (in the presence of a defect of more than 1/3 of the circumference of the bile duct) in 14 (16.4%) patients. The main surgical operations with CS III-IV types do not differ in principle from the above operations. So, the use of highly sensitive diagnostic methods and a combination of endoscopic and surgical treatment can significantly improve the results of treatment of patients with Mirizzi syndrome.
Цель исследования – улучшить результаты предоперационной диагностики и лечения больных с синдромом Мириззи. В основу работы положен анализ историй болезни и клинических наблюдений 85 больных с ЖКБ, осложненной синдромом Мириззи, в клинике хирургии №2 ОНМедУ с 2006 по 2018 гг. Женщин было 63(74%), мужчин было 22 (26%). Возраст больных колебался от 24 до 97 лет. Среди исследуемых больных преобладали пациенты пожилого – 50(69,3%) и старческого возраста - 28(3%). Все больные (85(100%)) обратились в стационар на разных стадиях развития калькулезного холецистита. У 53 (62 %) больных острый приступ заболевания отмечен впервые. Периодически повторяющиеся приступы отмечены чаще у 32(38%) больных. Клиническая картина заболевания складывалась из симптомов, характерных для острого и хронического холецистита с развитием механической желтухи. Наиболее характерными и часто встречающимися симптомами были тупая боль в верхнем правом квадранте живота – у 58 (68,2%), желтуха и симптомы холангита (озноб, повышение температуры тела) – у 42 (49,4%). У 41 (48,2%) больных диагностирован І тип СМ, у 29 (34,1%) – II тип, у 8 (9,4%) – III тип, у 7(8,2%) больных – IV тип СМ. При I типе методом выбора была лапароскопическая холецистэктомия (ЛХЭ) (36 (42,3%)) и ЛХЭ с дренированием холедоха (10 (11,7% больных). Ятрогенных повреждений желчных протоков и конверсии в данной группе не было. В лечении больных с СМ значительную долю составляли открытые хирургические вмешательства (39 (45,8%)). При II типе СМ основными видами оперативного вмешательства явились: "открытая" холецистэктомия с пластикой общего желчного протока на дренаже Кера (при наличии дефекта не более чем на 1/3 окружности желчного протока) – у 25 (29,4%); гепатикоеюноанастомоз (при наличии дефекта более чем на 1/3 окружности желчного протока) – у 14 (16,4%) больных. Основные хирургические оперативные вмешательства при СМ IIIIV типов не имеют принципиальных отличий от вышеописанных операций. Таким образом, использование высокочувствительных диагностических методов и комбинации эндоскопического и хирургического лечения позволяют значительно улучшить результаты лечения больных с синдромом Мириззи.
