Article presents a case of systemic connective tissue disease, overlap syndrome: diffuse eosinophilic fasciitis, polymyositis,
diffuse alveolitis, endocarditis, autoimmune hepatitis. Diagnosis of comorbid pathology is difficult, especially when
there is no possibility to conduct special studies: pathohistological of skin-muscle piece, magnetic resonance
imaging of fascia and muscles, proteinogram, determination of antinuclear antibodies. Even in such an unusual
clinical situation, classic methods of examination the patient's clinical manifestation and logic can identify
nosological components, excluding oncological pathology. Pharmacotherapy with glucocorticoids developed the
remission of underlying disease, significantly relieved the character of aggravated comorbid pathology, and thus
proved the exhibited diagnosis.
Наведено клінічний випадок системного захворювання сполучної
тканини, перехресний синдром: дифузний еозинофільний фасціїт, полі- міозит, дифузний альвеоліт,
ендокардит, аутоімунний гепатит. Діагностика коморбідної патології важка, особливо тоді, коли відсутня
можливість провести спеціальні дослідження: патогістологічне шкірно-м’язового клаптика, магнитнорезонансну томографію фасцій та м’язів, протеінограму, визначення антинуклеарних антитіл. Навіть у такій
неординарній клінічній ситуації, класичні методи дослідження пацієнта, логіка та клінічне мислення
дозволяють виділити нозологічні складові, виключивши онкопатологію. Глюкокортикоїдна фармакотерапія
призвела до ремісії основного захворювання та значною мірою пом’якшила перебіг погіршеної супутньої
патології, таким чином підтвердила правильність виставленого діагнозу.
Представлен клинический случай системного заболевания соединительной ткани, перекрестный синдром:
диффузный эозинофильный фасциит, полимиозит, диффузный альвеолит, эндокардит, аутоиммунный
гепатит. Диагностика коморбидной патологии трудна, особенно тогда, когда не представляется возможным
провести специальные исследования: патогистологическое кожно-мышечного лоскута, магнитнорезонансную томографию фасций и мышц, протеинограмму, определение антинуклеарных антител. Даже в
такой неординарной клинической ситуации, классические методы обследования пациента, логика и
клиническое мышление позволяют выделить нозологические составляющие, исключив онкопатологию.
Глюкокортикоидная фармакотерапия вызвала развитие ремиссии основного заболевания и значительно
смягчила течение усугубившейся сопутствующей патологии, таким образом, подтвердив правильность
выставленного диагноза.
