Бронхіальна астма (БА) призводить до численних ускладнень, високої інвалідизації з втратою працездатності, погіршенням якості життя та його тривалості. Все це пов’язане значною мірою з несвоєчасністю діагностики та лікування не лише БА, але й супутньої патології, частіше за все ішемічної хвороби серця (ІХС). Мета дослідження: вивчити клінічну ефективність додаткового призначення курсу спелеотерапії до базового медикаментозного лікування хворих на БА у поєднанні з ІХС I–II ФК за даними ХМ ЕКГ. дослідження були хворі на БА у поєднанні з ІХС I–II ФК, які проходили лікування на базі Центру реконструктивної та відновної медицини (Клініка Одеського національного медичного університету), а саме 40 жінок та 31 чоловік. Середній вік досліджуваних становив: у жінок – (49,30 ± 3,45), у чоловіків – (51,28 ± 3,24) року. БА мала інтермітуючий (21,13 %) або персистуючий перебіг легкого (45,07 %) і середнього (33,80 %) ступеня тяжкості у стані ремісії. Діагноз встановлювався згідно з рекомендаціями кардіологів (ESC, 2016) та пульмонологів (GINA, 2016).
Subjects of the study were patients with asthma in combination with CHD I–II who received treatment on the basis of the Center for Reconstructive and Rehabilitation Medicine (Clinic of the Odessa National Medical University (ONMEDU), namely 40 women and 31 men. The average age of the examined was: for women – (49,30 ± 3.45), for men – (51.28 ± 3.24) years. Bronchial asthma had intermittent (21.13 %) or persistent flow of mild (45.07 %) and moderate (33.80 %) severity in the state of remission. Basal therapy of patients with asthma in the remission stage in combination with CHD III FС (control group) included the use of a metered aerosol for inhalations in a combination of salmeterol (25 μg) with fluticasone propionate (125–250 μg) in the form of Seretid Evohaler or Seretid Diskus (50 mkg/250 mkg, respectively), hypolipidemic therapy, dosed motor regimen. Treatment group1 was 41 patients, which the basic medication complex was supplemented with the appointment of a speleotherapy course. The appointment of daily ECG monitoring in both groups, contributed to the early detection of rhythm disturbances, especially at night, which could not be diagnosed with the removal of a standard ECG and helps in the choice of pathogenetically based therapy. Additional appointment to the basic medication complex for speleotherapy of patients with asthma during remission in combination with CHD I–II FC contributed to a longer preservation of the patient’s subjective state improvement, reduction in asthma attacks, cardialgia, arrhythmogenic disorders, and reduced dose of the prescribed bronchodilator.
Объектом исследования были больные бронхиальной астмой (БА) в сочетании с ишемической болезнью сердца (ИБС) I–II ФК,
получающие лечение на базе Центра реконструктивной и восстановительной медицины (Клиника Одесского национального медицинского университета, а именно 40 женщин и 31 мужчина. Средний возраст испытуемых составил: у женщин – (49,30 ± 3,45),
у мужчин – (51,28 ± 3,24) года. БА имела интермиттирующее (21,13 %) или персистирующее течение легкой (45,07 %) и средней
(33,80 %) степени тяжести в состоянии ремиссии. Базисная терапия больных БА в стадии ремиссии в сочетании с ИБС I–II ФК (контрольная группа) включала использование дозированного аэрозоля для ингаляций в сочетании сальметерола (25 мкг) с флютиказона пропионатом (125–250 мкг) в виде Серетида Эвохалера или Серетида Дискуса (50 мкг/250 мкг соответственно), гиполипидемической терапии, дозированного двигательного режима. Лечебную группу № 1 составил 41 больной, которым базисный медикаментозный комплекс был дополнен назначением курса спелеотерапии. Назначение суточного (холтеровского) мониторирования ЭКГ в обеих группах способствовало раннему выявлению нарушений ритма, особенно в ночное время, которые не могли быть диагностированы при снятии стандартной ЭКГ, и помогало в выборе патогенетически обоснованной терапии. Дополнительное назначение к базисному медикаментозному комплексу спелеотерапии больным БА в период ремиссии в сочетании с ИБС I–II ФК способствовало более длительному сохранению улучшения субъективного состояния больного, уменьшению приступов удушья, кардиалгии, аритмогенных нарушений, снижению дозы назначенного бронходилатирующего средства.
