Objective — to evaluate the sympathoadrenal activity in patients with resistant hypertension
(RH).
Materials and methods. The study was performed at the Regional Hospital (Odessa). The study
involved 50 patients with RH (main group), average age — (59.5 ± 0.4) year, and 30 healthy individuals of the same age ((56.9 ± 0.7) year) – control group. Assessment of autonomic tone, autonomic
reactivity and vegetative support, heart rate variability.
Results. All patients of the main group have RH. The average daily value of ofce systolic blood
pressure — (164.2 ± 2.5) mm Hg, diastolic blood pressure — (95.3 ± 1.6) mm Hg. Patients of the
main group have hyperactivity of sympathoadrenal system, 39 (78.0 %) patients — sympathicotonia,
the average index Kerdo was 1.14 ± 0.02. Ayton was recorded in 22.0 % of patients. Cases of parasimpatheticotonia in patients of the main group are absent.
Conclusions. It is shown that in this group of patients have changes in the autonomic regulation
of the heart rate, which is manifested in decrease of the value of ratio of low and high frequency
components to 0.8 ± 0.1, sympathicotonia prevalence and increased autonomic response, activation
devices ergotropic suprasegmental nervous system. The degree of sympathicotonia correlates with
value of blood pressure (r = + 0.63). The clinical prospective method for decrease hyperactivity of
sympathoadrenal system may be sympathetic denervation of renal arteries.
Мета роботи — оцінити симпатоадреналову активність у хворих з резистентною артеріальною гіпертензією (АГ).
Матеріали та методи. Дослідження виконано на базі обласної клінічної лікарні (м. Одеса). Обстежено 50 хворих з резистентною АГ (основна група), середній вік яких становив
(59,5 ± 0,4) року, і 30 практично здорових осіб того самого віку ((56,9 ± 0,7) року), які ввійшли
до контрольної групи. Проведено оцінку вегетативного тонусу, вегетативної реактивності та
вегетативного забезпечення, варіабельності серцевого ритму.
Результати. У всіх пацієнтів основної групи мала місце АГ, яка не піддавалася коригуванню. Середньодобові значення офісного систолічного АТ становили (164,2 ± 2,5) мм рт. ст.,
діастолічного АТ — (95,3 ± 1,6) мм рт. ст. У пацієнтів основної групи відзначено гіперактивацію симпатоадреналової системи, у 39 (78,0 %) хворих мала місце симпатикотонія, величина
індексу Кердо становила у середньому 1,14 ± 0,02. Ейтонію зареєстровано у 22,0 % хворих.
Випадків парасимпатикотонії в основній групі не було.
Висновки. У зазначеного контингенту пацієнтів спостерігаються зрушення у вегетативній
регуляції серцевого ритму, що виявляється у зменшенні величини співвідношення низькочастотного і високочастотного компонентів до 0,8 ± 0,1, переважанні симпатикотонії та підвищеної вегетативної реакції, активації ерготропних апаратів надсегментарної нервової системи.
Ступінь симпатикотонії корелює з цифрами АТ (г = + 0,63). Клінічно перспективним методом,
який дає змогу знизити надлишкову активність симпатоадреналової системи, може бути симпатична денервація ниркових артерій.
Цель работы — оценить симпатоадреналовую активность у больных с резистентной
артериальной гипертензией (АГ).
Материалы и методы. Исследование выполнено на базе областной клинической больницы (г. Одесса). Обследовано 50 больных з резистентной АГ (основная группа), средний возраст которых составил (59,5 ± 0,4) года, и 30 практически здоровых лиц того же возраста
((56,9 ± 0,7) года), которые составили контрольную группу. Проведена оценка вегетативного
тонуса, вегетативной реактивности и вегетативного обеспечения, вариабельности сердечного ритма.
Результаты. У всех пациентов основной группы имела место некорригируемая АГ. Среднесуточные значения офисного систолического АД составили (164,2 ± 2,5) мм рт. ст., диастолического АД — (95,3 ± 1,6) мм рт. ст. У пациентов основной группы выявлена гиперактивация симпатоадреналовой системы, у 39 (78,0 %) больных имела место симпатикотония,
индекс Кердо составил в среднем 1,14 ± 0,02. Эйтония зарегистрирована у 22,0 % больных.
Случаев парасимпатикотонии в основной группе не было.
Выводы. У данного контингента пациентов наблюдаются сдвиги в вегетативной регуляции сердечного ритма, что проявляется снижением величины соотношения низкочастотного
и высокочастотного компонентов до 0,8 ± 0,1, преобладанием симпатикотонии и повышенной вегетативной реакции, активацией эрготропных аппаратов надсегментарной нервной
системы. Степень симпатикотонии коррелирует с цифрами АД (r = + 0,63). Клинически перспективным методом, позволяющим снизить избыточную активность симпатоадреналовой
системы, может быть симпатическая денервация почечных артерий.
