Мета роботи – встановлення особливостей просторової орієнтації емалевих призм в емалі коронок постійних молярів
людини в місцях переходу їх бокових поверхонь на вестибулярну та оральну, а також на жувальній поверхні.
Матеріали та методи. Використовували 20 постійних молярів людини з інтактною емаллю. Шляхом розпилювання зуба в
діагональному напрямі виготовлялися шліфи. Використовуючи поляризаційний мікроскоп, кути нахилу емалевих призм до
ЕДМ вимірювали у глибоких, середніх і поверхневих шарах емалі. Коронку зуба умовно поділили на верхню, середню та
нижню третини. Окремо виконали вимірювання кутів нахилу емалевих призм до ЕДМ на жувальній поверхні коронки моляра. Результати. У нижній третині коронки кути нахилу емалевих призм до ЕДМ у серединних шарах емалі виявилися в
середньому на 9,2° більшими, аніж такі в поверхневих її шарах (84,8° ± 1,3 та 75,6° ± 2,0 відповідно). У середній третині
коронки кути нахилу емалевих призм до ЕДМ у серединних шарах емалі виявились у середньому на 8,3° меншими, аніж у
поверхневих шарах (71,8° ± 2,2 та 80,1° ± 2,9). У верхній третині коронки числові показники кутів їхнього нахилу в середніх
і поверхневих шарах емалі статистично не відрізняються (55,4 ° ± 2,2 та 57,6 ° ± 2,5). На жувальній поверхні коронок величина кутів їхнього нахилу у середніх та поверхневих шарах емалі статистично не відрізняється (50,0 ± 3,0 та 53,8 ± 3,4).
Висновки. Гістоархітектоніка емалі постійних молярів людини в місцях переходу бокових поверхонь коронки на вестибулярну та оральну має свої відмінні особливості, а саме:
– у нижній третині коронки емалеві призми мають дугоподібний хід із вершиною дуги, оберненою в бік кореня зуба;
– у середній третині коронки емалеві призми мають дугоподібний хід, де вершина дуги спрямована в бік жувальної
поверхні моляра;
– у верхній третині коронки хід емалевих призм є прямолінійним.
На жувальній поверхні коронки постійних молярів людини хід емалевих призм є відносно прямолінійним у ділянках, що
приблизно відповідають серединам скатів жувальних бугрів.
Objective. The aim of this study is to characterize the dimensional orientation of enamel rods in human permanent molar tooth
at the sites of transition from its aproximal surfaces to the vestibular and oral ones, and also at the occlusal surface.
Materials and methods. Twenty permanent human molar teeth with intact enamel were used for the study. The teeth were
sectioned in diagonal plane and the ground sections were prepared. Using polarizing microscope, the tilt angles between enamel
rods and DEJ were measured in deep, medial and surfcial layers of enamel. For the measurements the crown was divided into
lower, middle, and upper thirds. The tilt angles were also measured at the occlusal surfaces of the crowns.
Results. In the lower third of the crown the measures of the tilt angles between enamel rods and DEJ in medial and surfcial
layers of enamel were 84.8° ± 1,3 and 75.6° ± 2.0 respectively. In the middle third of the crown – 71.8° ± 2.2 and 80.1° ± 2.9
respectively. In the upper third of the crown – 55.4° ± 2.2 and 57.6° ± 2.5 respectively. In the occlusal surface of the molar
teeth – 50.0 ± 3.0 and 53.8 ± 3.4 respectively.
Conclusions. The following differences in the enamel histoarchitectonics were revealed at the sites of transition from the aproximal
surfaces of molar crown to the lingual and vestibular ones: – in the lower third of the crown the rods follow an arch-like course (the top of the arch is directed towards the root);
– in the middle third – the rods follow an arch-like course, but the top of the arch is directed towards the occlusal surface;
– in the upper third – the rods follow a straight-line course.
At the occlusal surface the enamel rods exhibit relatively straight-line course, but only at the sites corresponding to the middle
point of the cusp slope.
Цель работы – определение особенностей пространственной ориентации эмалевых призм в эмали коронок постоянных
моляров человека в местах перехода их боковых поверхностей в вестибулярную и оральную, а также на жевательной
поверхности.
Материалы и методы. Использовались 20 постоянных моляров человека с интактной эмалью. Путём распиливания
зуба в диагональном направлении изготавливались шлифы. Используя поляризационный микроскоп, углы наклона
эмалевых призм к ЭДГ измеряли в глубоких, срединных и поверхностных слоях эмали. Коронка зуба была условно
поделена на верхнюю, среднюю и нижнюю трети. Отдельно проводились измерения углов наклона эмалевых призм к
ЭДГ на жевательной поверхности коронки моляра.
Результаты. В нижней трети коронки углы наклона эмалевых призм к ЭДГ в срединных шарах эмали оказались в среднем на 9,2° больше, чем в наружных её слоях (84,8° ± 1,3 и 75,6° ± 2,0 соответственно). В средней трети коронки углы
наклона эмалевых призм к ЭДГ в срединных шарах эмали оказались в среднем на 8,3° меньше, чем в наружных её
слоях (71,8° ± 2,2 та 80,1° ± 2,9). В верхней же трети коронки разница между числовыми показателями углов их наклона
в срединных и наружных слоях эмали не является статистически достоверной (55,4° ± 2,2 та 57,6° ± 2,5). На жевательной
поверхности коронок моляров данные показатели также статистически не отличаются (50,0 ± 3,0 та 53,8 ± 3,4).
Выводы. Гистоархитектоника эмали постоянных моляров человека в местах перехода боковых поверхностей коронки
в вестибулярную и оральную имеет следующие особенности:
– в нижней трети коронки эмалевые призмы имеют дугообразный ход, причём вершина дуги направлена в сторону
корня зуба;
– в средней трети коронки эмалевые призмы имеют дугообразный ход, но вершина дуги направлена в сторону жевательной поверхности коронки;
– в верхней трети коронки ход эмалевых призм является прямолинейным.
На жевательной поверхности коронки постоянных моляров человека ход эмалевых призм является относительно прямолинейным в участках, приблизительно соответствующих серединам скатов жевательных бугров.
