Abstract:
Під наглядом знаходились 255 пацієнтів у віці 20 – 45 років, із запальними і запально-дистрофічними захворюваннями пародонту, з них 202 хворих на сечокам’яну хворобу (СКХ) – 112 з хронічним катаральним гінгівітом (ХКГ) та 90 з хронічним генералізованим пародонтитом (ХГП) початкового – І ступеня, та 53 осіб без СКХ (34 хворих на ХКГ і 19 на ХГП). Порівняльний аналіз клінічних індексів і функціональних проб у хворих на ХКГ показав, що у пацієнтів з наявністю СКХ і відсутністю СКХ відмічаються достовірні відмінності між даними групами по величині індексу Грін-Вермільона, РМА (Parma), проб Шилера-Пісарева і Кулаженко (р<0,05). У хворих на ХГП з наявністю і відсутністю СКХ також є достовірні відмінності між даними групами пацієнтів по величині сумарного індексу Грін-Вермільона, індексам РМА (Parma) і кровоточивості (р<0,05). При порівняльному аналізі між групами хворих на ЗП і СКХ з переважанням у сечі різних солей встановлено, що найбільш негативно впливає на стан тканин пародонту наявність переважній оксалурії.
