Ендокринна система як діагностичний маркер визначення тривалості перебігу смертельної травми в судово-медичній практиці

Abstract

Визначення тривалості життя постраждалої особи після отримання смертельної механічної травми має важливе значення, а тому є перспективним напрямком для наукових розробок в медицині, зокрема, в судово-медичній галузі. Антемортальний період в організмі супроводжується активацією органів та систем, які намагаються стабілізувати життєво важливі показники. Це забезпечується за рахунок зміни кількості біологічно-активних речовин в тканинах та рідинах. Ці речовини є складовою нейрогуморальної регуляції показників гомеостазу і їх динамічні кількісні зміни були предметом досліджень багатьох вчених. Враховуючи наведене, дані речовини можливо розглядати в якості діагностичних показників при визначенні тривалості перебігу травми в ранньому терміні антемортального періоду.

Finding out the period during which an injured person remained alive after a lethal mechanical trauma is of essential importance and as such seems to be a promising direction for medical research, in forensic practice in particular. Ante mortem period in a human body is accompanied by activation of organs and systems that try to stabilize their vital parameters. This is achieved with the help of changing the amount of biologically active substances in tissues and fluids. These substances are components of the neurohumoral regulation of homeostasis parameters, and their dynamic quantitative changes have been the object of research for plenty of scientists. Taking into account everything mentioned above, these substances can be regarded as diagnostic indicators when estimating the duration of an injury at the early stages of ante mortem period.

Определение длительности жизни пострадавшего после получения смертельной механической травмы имеет важное значение и поэтому является перспективным направлением для научных разработок в медицине, в частности, в судебно-медицинской отрасли. Антеморальный период в организме сопровождается активацией органов и систем, которые пытаются стабилизировать жизненно важные показатели. Это обеспечивается за счет изменения количества биологически-активных веществ в тканях и жидкостях. Эти вещества являются составляющей нейрогуморальной регуляции показателей гомеостаза и их динамические количественные изменения были предметом изучения многих ученых. Это дает нам основание рассматривать данные вещества, как возможные диагностические показатели при определении длительности течения травмы в ранних строках антемортального периода.