У пошуках універсального біомаркеру гострого ушкодження нирок при гострому коронарному синдромі (огляд літератури)

Abstract

На даний час в клінічній медицині маркерами пошкодження нирок прийнято вважати протеїнурію, креатинін сироватки крові та швидкість клубочкової фільтрації. При хронічній хворобі нирок дані маркери вже визначають вже пізню стадію ураження нирок, коли медикаментозна терапія не завжди ефективна та процес ураження нирок є незворотнім. Тому останніми роками усе більше уваги приділяється пошуку біомаркерів гострого та хронічного ураження нирок, що дозволяє провести раннє виявлення патологічних змін у нирках та визначити їх характер, диференціювати ураження різних відділів нефрону, достовірно встановити стадію патологічного процесу. Серед нових маркерів, які все більш активно вивчаються, найбільше значення мають KIM-1, NGAL, ІL-18, Цистатін С. В даній роботі наведені дані останніх крупних досліджень в цій області.

The biomarkers for the early detection of chronic kidney injury are proteinuria, blood serum creatinine and glomerular filtration rate. In chronic kidney disease these markers reveal injury too late when therapy is less effective and the kidney injury is irreversible. For this reason recently there has been a great surge of interest in identifying biomarkers of acute and chronic kidney injury which help to detect early pathological changes in kidneys, to differentiate the injury of different parts of the nephron, to accurately determine the stage of the process. The most important new markers which are currently studied include KIM - 1, NGAL, ІL - 18, Cistatine С. This review highlights the results of major recent studies in this area.

Определение субклинических показателей поражения почек нередко удается определить у представителей общей популяции. Так, при обследовании репрезентативной выборки повышение концентрации креатинина в сыворотке крови было обнаружено у 8,7% мужчин и 8,0% женщин. Существует достаточно большой круг заболеваний, при которых определяются признаки нарушения функции почек. Среди них видное место занимают заболевания сердечно-сосудистой системы (ССС). Согласно данным Фрамингемського исследования, наличие умеренной почечной недостаточности ассоциируется с другими сердечно-сосудистыми факторами риска. Некоторые из этих факторов могут увеличивать вероятность сердечно-сосудистых осложнений и приводить к раннему стойкому нарушению функции почек. Взаимосвязанное влияние факторов риска и заболеваний сердечно-сосудистой системы и почек объединены в понятие “кардиоренальний синдром” (КРС). Согласно терминологии, КРС - это патофизиологическое определение, которое заключается в нарушении функции сердца и почек, при которой острая или хроническая дисфункция одного органа приводит к острой или хронической дисфункции другого.