Патогенез верхньощелепного постімплантаціонного
синдрому (ВПС) - одночасної наявності
стоматологічної, ринологічної, офтальмологічної
та нейростоматологічної симптоматики після
дентальної імплантації - в певній мірі пов’язаний
з якістю кісткових тканин лицьового скелета і,
зокрема, з якістю кісткових тканин верхньої щелепи.
Якість кістки пов’язують з її міцністю,
оцінюваної якісно за структурою і кількісно по
рентгенівської щільності. Міцність кістки - це і
характеристика анатомічного бар’єру для патогенів
ротової порожнини.
Мета роботи - вивчити процес зміцнення кісткових
тканин верхньої щелепи в процесі системної
лікарської терапії ВПС.
Матеріал і методи. Діагностика та лікування
проведено у 65 пацієнтів з ВПС у віці від 28 до 66
років. Хворим по стандартних протоколах проводили
клінічне обстеження, КТ голови в орбіто-меатальной площині. Проводився гістографіческій
аналіз рентгенівської щільності губчастого і компактного
речовини, визначалося якість кістки за
класифікацією Misch.
Результати. Курс лікарської терапії ВПС сприяв
ліквідації клінічної симптоматики (або значного
зменшення її виразності), зміцнення прилеглої
до імплантам кісткової тканини.
Висновки. Через 5-6 місяців після лікування
відзначено достовірне збільшення рентгенівської
щільності для губчастої речовини кістки типів D2,
D3 і D4 (р <0,01). Для компактного речовини кістки
відзначена тенденція до збільшення рентгенівської
щільності.
The pathogenesis of maxillary postimplantation
syndrome (MPS) - the simultaneous presence
of dental, rinological, ophthalmic and neurostomatological
symptoms after dental implantation - to a
certain extent connected with the bone quality of the
facial skeleton and, in particular, to the quality of
bone of the upper jaw. The quality of the bone is associated
with its strength, the structure being evaluated
qualitatively and quantitatively by X-ray density.
Bone strength - this characteristic anatomical
barrier to oral pathogens.
Purpose – to study the process of strengthening
bone of the upper jaw in the process of systemic drug
therapy UPU.
Material and methods. Diagnosis and treatment
was performed in 65 patients with MPS in age from
28 to 66 years. Patients underwent clinical examination,
CT scan of the head into orbit – meatal plane.
X-ray analysis was conducted gistografi cal density of
spongy and compact substance, determines the quality
of the bone of classifi cation Misch.
Results. Drug treatment MPS contribute to the
elimination of clinical symptoms (or a signifi cant decrease
in its severity), hardening adjacent to the implant
bone.
Conclusion. After 5-6 months after treatment
showed a signifi cant increase in X-ray density of
cancellous bone types D2, D3 and D4 (p <0.01). For
compact substance of bone showed a tendency to increase
the X-ray density.
Патогенез верхнечелюстного постимплантационного
синдрома (ВПС) – одновременного
наличия стоматологической, ринологической,
офтальмологической и нейростоматологической
симптоматики после дентальной имплантации –
в определённой мере связан с качеством костных
тканей лицевого скелета и, в частности, с качеством
костных тканей верхней челюсти. Качество
кости связывают с её прочностью, оцениваемой
качественно по структуре и количественно по
рентгеновской плотности. Прочность кости – это и характеристика анатомического барьера для патогенов
ротовой полости.
Цель работы – изучить процесс упрочнения
костных тканей верхней челюсти в процессе системной
лекарственной терапии ВПС.
Материал и методы. Диагностика и лечение
проведено у 65 пациентов с ВПС в возрасте от
28 до 66 лет. Больным проводили клиническое
обследование, КТ головы в орбито-меатальной
плоскости. Проводился гистографический анализ
рентгеновской плотности губчатого и компактного
вещества, определялось качество кости по
классификации Misch.
Результаты. Курс лекарственной терапии ВПС
способствовал ликвидации клинической симптоматики
(или значительному уменьшению её выраженности),
упрочнению прилежащей к имплантам
костной ткани.
Выводы. Через 5-6 месяцев после лечения отмечено
достоверное увеличение рентгеновской
плотности для губчатого вещества кости типов
D2, D3 и D4 (р<0,01). Для компактного вещества
кости отмечена тенденция к увеличению рентгеновской
плотности.
