Не дивлячись на зовнішню вивченість такого судово-медичного напрямку, як транспортна травма, питання діагностики контакту задньої частини автомобіля з пішоходом вивчене вкрай недостатньо. Мета роботи - вивчити особливості контакту задньої частини автомобіля, що рухається, з тілом пішохода на основі даних та виявити особливості морфології та механізму утворення тілесних ушкоджень у постраждалих. Були проаналізовані матеріали 17 комплексних судово-медичних та транспортно-трасологічних експертиз (живих осіб) за даними архіву Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи за 2010-2015 р.р. Встановлено, що сам механізм контакту задньої частини автомобіля з тілом пішохода має свої особливості: контакт задньої частини автомобіля з тілом пішохода часто не має характеру удару, а скоріше, поштовху; внаслідок такого поштовху класичного «забросу» тіла на автомобіль не відбувається; це призводить до втрати специфічності тілесних ушкоджень у постраждалих. В результаті досліджень встановлено, що у випадках контакту задньої частини автомобіля з тілом пішохода специфічні та характерні для ДТП тілесні ушкодження не зустрічаються. Тілесні ушкодження, що формуються, не є інформативними. В такій
ситуації зробити вірні експертні висновки можна тільки з урахуванням даних дослідження одягу та транспортного засобу.
Though moto vehicle traumas seem to be well studied in forensic medicine, the issue dealing with diagnosis of injuries sustained by pedestrians in rear-end collisions with cars is little described in the reports available. The purpose of this work is to explore the characteristics of traumas sustained by pedestrians in rear-end collisions with moving cars based on the recorded data and to identify the morphological peculiarities and the mechanism of the injuries. 17 complex forensic and traffic expert appraisals taken from the archive of the Odessa Regional Bureau of Forensic Medicine for 2010-2015 were analyzed. It has been found out that the mechanism resulting from the contact between the rear-end of the car and the pedestrian's body has its own characteristics: this contact can be described rather like bump, not blow. This bump usually does not throw the body at the car, this results in the slurring over the specificity of injuries in victims. This study has shown that in cases of the pedestrian’s collision with rear of the car there are no specific characteristics of injuries indicating the type of the collision. The injuries from such collisions are not factual in this situation, thus correct and reliable expert conclusions can be drawn based on careful examination of the clothing and vehicle.
Несмотря на внешнюю изученность такого судебно-медицинского направления, как транспортная травма, вопрос диагностики контакта задней части автомобиля с пешеходом изучен крайне недостаточно. Цель работы - изучить особенности контакта задней части движущегося автомобиля с телом пешехода на основании данных и выявить особенности морфологии и механизма образования телесных повреждений у пострадавших. Были проанализированы материалы 17 комплексных судебномедицинских и транспортно-трасологических экспертиз (живых лиц) по данным архива Одесского областного бюро судебно-медицинской экспертизы, за 2010-2015 г.г. Установлено, что сам механизм контакта задней части автомобиля с телом пешехода имеет свои особенности: контакт задней части автомобиля с телом пешехода часто не носит характера удара, а скорее, толчка; вследствие такого толчка классического «заброса» тела на автомобиль не происходит; это приводит к потере специфичности телесных повреждений у пострадавших. В результате исследований установлено, что в случаях контакта задней части автомобиля с телом пешехода специфические и характерные для ДТП
телесные повреждения не встречаются. Образующие телесные повреждения не являются информативными. В такой ситуации сделать правильные экспертные выводы можно только с учетом данных исследования одежды и транспортного средства.
