Дослідження експериментальних зразків сечі, висушених на марлі, за допомогою молекулярно-генетичних методів

Abstract

Досліджено кількісний вихід ДНК при виділенні ДНК з експериментальних зразків сечі, висушених на марлі, при зберіганні протягом різного терміну часу, придатність виділеної ДНК для аналізу методом ПЛР, а також якість отриманих ДНК-профілів. Результати проведених досліджень показали відсутність достовірної різниці (Р > 0,05) у кількості виділеної ДНК на 1, 30, 60 та 90 добу дослідження. Було визначено, що процеси деградації в експериментальних зразках сечі при зберіганні в умовах кімнатної температури (22°С) виражаються в повільному зниженні кількості виділеної ДНК, в середньому, на 2,5% у жінок та на 3,5% у чоловіків. Відповідно до цього, з плями сечі розміром 2,0 х 2,0 см, утвореної рідкою сечею об’ємом 3,0 мл, на 90-у добу зберігання при температурі 22°С теоретично можливо виділити ДНК в кількості достатній для проведення генотипування. На основі висновків проведеного дослідження було розроблено алгоритм проведення судово-медичної експертизи слідів сечі за допомогою молекулярногенетичних методів.

In our study, we have investigated the amount of DNA, isolated from experimental urine samples, kept at the same temperature during the different periods of time, and the compatibility of isolated DNA for the further typing via PCR; also the quality of obtained DNA profiles was evaluated. The results have demonstrated the absence of significant difference (P> 0,05) in the quantity of isolated DNA on the 1, 30, 60 and 90 day. As was shown in our study, the degradation process in the urine samples kept at room temperature (22°C) manifests itself by gradual decrease of amount of the obtained DNA, on average, by 2,5% in women and by 3,5% in men. Thus, this is theoretically possible to obtain the amount of DNA sufficient for the further genetic typing from the spot of urine 2,0 x 2,0 cm containing 3,0 ml of urine, on the 90th day. On the basis of conclusions of our investigation we have proposed an algorithm of realization of forensic medical examination of urine samples dried on the cheesecloth using the methods of molecular genetics.

Исследован количественный выход ДНК при выделении ДНК из экспериментальных образцов мочи, высушенных на марле, при хранении в течение разных промежутков времени, пригодность выделенной ДНК для анализа методом ПЦР, а также качество полученных ДНК-профилей. Результаты проведенных исследований показали отсутствие достоверной разницы (Р > 0,05) в количестве выделенной ДНК на 1, 30, 60 и 90 сутки исследования. Было установлено, что процессы деградации в экспериментальных образцах мочи, высушенных на марле, при хранении в условиях комнатной температуры (22°С) выражаются в медленном снижении количества выделенной ДНК, в среднем, на 2,5% у женщин и на 3,5% у мужчин. В соответствии с этим, из пятна мочи размерами 2,0 х 2,0 см, образованного жидкой мочой объемом 3,0 мл, на 90-е сутки хранения при температуре 22°С теоретически можно выделить ДНК в количестве достаточном для проведения генотипирования. На основании выводов проведенного исследования был разработан алгоритм проведения судебно-медицинской экспертизы следов мочи с помощью молекулярно-генетических методов.