Вивчення генетичного поліморфізму музейних культур C. diphtheriae в полімеразній ланцюговій реакції з універсальними праймерами

Abstract

За допомогою полімеразної ланцюгової реакції з універсальним праймером № 45 було досліджено 12 музейних культур C. diphtheriae, які були виділені від хворих на дифтерію та бактеріоносіїв у 1954- 1958 рр. у м. Москва, та у 1991 р. у м. Харків. Встановлено найбільш типові профілі ампліконів культур, які були виділені у 50-ті та 90-ті роки. Виявлений також рівень генетичної подібності культур, що проявляється у зіставленні профілів ампліконів деяких культур. Отримані дані можуть бути використані при складанні паспорту культури та створення банку даних, який містить інформацію про геном збудників, що циркулювали на різних територіях при різній інтенсивності епідемічного процесу.

The 12 C. diphtheriae museum cultures were investigated by polymerase chain reaction with arbitrary primer № 45. These cultures were isolated in 1954-1959 in Moscow and in 1991 in Kharkov from the patients with diphtheria and the bacilli carriers. The most typical amplicon profiles the museum cultures were determined. The level of genetic similarity of the museum cultures, which manifests by coincidence of the amplicon profiles, was determined too. This information will allow supplement the certificates of the museum cultures and creation of the data bank, which contains information about of the pathogene genomes circulating in various regions and different epidemic process intensity.

С помощью полимеразной цепной реакции с универсальным праймером № 45 было исследовано 12 музейных культур C. diphtheriae, выделенных от дифтерийных больных и бактерионосителей в 1954-1958 гг. в г. Москве и в 1991г. в г. Харькове. Установлены наиболее типовые профили ампликонов культур, которые были выделены в 50-е и 90-е годы. Выявлен также уровень генетического сходства культур, что проявляется в сопоставлении профилей ампликонов некоторых культур. Полученные данные могут быть использованы при составлении паспорта культуры и создании банка данных, который содержит информацию о геноме возбудителей, циркулирующих на разных территориях при разной интенсивности эпидемического процесса.