Диференційований алгоритм ведення пацієнток репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки з різним типом біоценозу піхви

Abstract

Мета дослідження – розробити алгоритм профілактики та терапії порушень біоценозу піхви жінок репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки. Матеріали та методи. Обстежено 216 жінок репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки. Бактеріологічно досліджено матеріал із піхви, цервікального каналу, уретри, тканин лейоматозних вузлів. Результати дослідження та їх обговорення. У хворих на лейоміому матки переважав ІІ ступінь «чистоти» піхви – «проміжний тип» мазка (46,8 %). Бактеріальний вагіноз діагностовано у 42,6 % випадках, вагініт – у 10,2 %. Встановлена достовірна різниця між частотою визначення Mycoplasma hominis у піхвовому вмісті, цервікальному каналі та тканинах лейоматозних вузлів, де частота визначення була на 28,9 % та 27,6 % вища, Ureaplasma urealyticum – на 30,2 % та 28,4 %,Virus papilloma homynis онкогенні типи – на 18,8 % та 18,2 % відповідно. Розроблено, удосконалено та застосовано алгоритми діагностики, профілактики та терапії порушень біоценозу піхви у жінок репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки. Висновки. Диференційований алгоритм ведення жінок репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки, полягав у проведенні моніторингу біоценозу піхви 2–3 рази на рік, профілактичному застосуванні пробіотиків. Етіотропну терапію дисбіозу піхви, вагініту слід розпочинати з 5-ї доби терапії пробіотиками. Перспективами подальших розробок будуть дослідження ретроспективного аналізу медичної документації жінок репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки.

The aim of the study – to develop an algorithm for the prevention and treatment of vaginal biocenosis disorders in women of reproductive age, patients with uterine leiomyoma. Materials and Methods. 216 women of reproductive age, patients with uterine leiomyoma, were examined. The material from the vagina, cervical canal, urethra, tissues of leiomatous nodes has been bacteriologically examined. results and Discussion. In patients with uterine leiomyoma, the ІІ degree of “purity” of the vagina predominated – an “intermediate type” of the smear (46.8 %). Bacterial vaginosis was diagnosed in 42.6 % of cases, vaginitis – in 10.2 %. A signifcant difference was found between the frequency of detection of Mycoplasma hominis in the vaginal contents, cervical canal and tissues of the leiomatous nodes, where the detection rate was 28.9 % and 27.6 % higher, Ureaplasma urealyticum – by 30.2 % and 28.4 %, Virus papilloma homynis oncogenic types – by 18.8 % and 18.2 %, respectively. Algorithms for diagnosis, prevention and therapy of vaginal biocenosis disorders in women of reproductive age, patients with uterine leiomyoma have been developed, improved and applied. Conclusions. A differentiated algorithm for managing women of reproductive age, patients with uterine leiomyoma, consisted in monitoring the biocenosis of the vagina 2 to 3 times a year, and the preventive use of probiotics. Etiotropic therapy of dysbiosis of the vagina, vaginitis should begin with the 5th day of therapy with probiotics. Prospects for further development will be studies of retrospective analysis of medical records of women of reproductive age, patients with uterine leiomyoma.

Цель исследования – разработать алгоритм профилактики и терапии нарушений биоценоза влагалища женщин репродуктивного возраста, больных лейомиомой матки. Материалы и методы. Обследовано 216 женщин репродуктивного возраста, больных лейомиомой матки. Бактериологически исследован материал из влагалища, цервикального канала, уретры, тканей лейоматозных узлов. Результаты исследования и их обсуждение. У больных лейомиомой матки преобладала ІІ степень «чистоты» влагалища – «промежуточный тип» мазка (46,8 %). Бактериальный вагиноз диагностирован у 42,6 % случаях, вагинит – в 10,2 %. Установлена достоверная разница между частотой определения Mycoplasma hominis во влагалищном содержимом, цервикальном канале и тканях лейоматозных узлов, где частота определения была на 28,9 % и 27,6 % выше, Ureaplasma urealyticum – на 30,2 % и 28,4 %, Virus papilloma homynis онкогенные типы – на 18,8 % и 18,2 % соответственно. Разработаны, усовершенствованы и применены алгоритмы диагностики, профилактики и терапии нарушений биоценоза влагалища у женщин репродуктивного возраста, больных лейомиомой матки. Выводы. Дифференцированный алгоритм ведения женщин репродуктивного возраста, больных лейомиомой матки, заключался в проведении мониторинга биоценоза влагалища 2–3 раза в год, профилактическом применении пробиотиков. Этиотропную терапию дисбиоза влагалища, вагинита следует начинать с 5-го дня терапии пробиотиками. Перспективами дальнейших разработок будут исследования ретроспективного анализа медицинской документации женщин репродуктивного возраста, больных лейомиомой матки.