В исследовании принимали участие дети в возрасте 7 – 15 лет с обострившейся (44 человека) и хронической формой (42 человека) периодонтита, которые составили две отдельные группы. Каждая группа в свою очередь была разделена на подгруппу сравнения, детям которой проводили базовую терапию и основную, детям которой поэтапно проводили предлагаемую схему лечения периодонтита. Традиционная терапия обострившегося и хронического периодонтита в группах сравнения привела к существенному уменьшению активности уреазы и достоверному снижению лизоцима в экссудатах. После обработки корневого канала «жидкостью для лечения периодонтита» с последующим применением сорбента в основных группах активность уреазы не обнаружена при обеих формах периодонтита, уровень лизоцима увеличился в 3,9 раза, тогда как после базовой терапии в группе сравнения содержание лизоцима повысилось только в 1,8 раза. Применение предлагаемой
схемы лечения хронического периодонтита привело к снижению МДА в экссудате в 30,5 раза на фоне падения этого показателя в 5,5 раза в экссудате детей после традиционной терапии в группе сравнения; и к более выраженному увеличению активности каталазы по отношению к этому показателю в группах сравнения.
У дослідженні брали участь діти віком 7-15 років із загостреною (44 особи) і хронічною формою (42 особи) періодонтиту , які склали дві окремі групи. Кожна група у свою чергу була розподілена на підгрупу по рівняння, дітям якої проводили базову терапію, і основну, дітям якої поетапно проводили запропоновану схему лікування періодонтиту. Традиційна терапія загостреного і хронічного періодонтиту у групах порівняння призвело до суттєвого зменшення активності уреази та достеменного зниження лізоциму в ексудатах. Після обробки кореневого каналу «рідиною для лікування періодонтиту» з подальшим застосуванням сорбента в основних групах активність уреази не виявлена при обох формах періодонтита, рівень лізоцима збільшився у 3,9 рази, тоді як після базової терапії у групі порівняння рівень лізоцима збільшився тільки в 1,8 рази. Застосування запропонованої схеми лікування хронічного періодонтиту призвело до зниження МДА в ексудаті у 30,5 раз на фоні падіння цього показника у 5,5 раз в ексудаті дітей після традиційної терапії у групі порівняння, і більш вираженого збільшення активності каталази стосовно цього показника у групі порівняння.
There were examined two separate groups of children aged 7 to 15 years (44 and 42 persons, acute and chronic periodontitis, respectively). Each group was subdivided into a reference subgroup of the children treated with the traditional periodontitis therapy, and a basic subgroup with the children subjected to step-by-step treatment with the proposed therapeutic regimen of pathology. As for the reference subgroups, the treatment of acute and chronic periodontitis with traditional therapy resulted in considerable decrease of the urease activity in exudates and in significant decrease of the lysozyme activity in exudates. As for the basic subgroups, upon the root-canal treatment with periodontal fluid followed by usage of sorbent, the level of lysozyme increased 3.9 times. As for the reference subgroup, upon the standard therapeutic treatment, the level of lysozyme increased just 1.8 times. While considering chronic periodontitis, the proposed regimen treatment resulted in 30.5-times decrease of malonic dialdehyde in exudates, and the traditional therapeutic treatment resulted in just 5.5-times decrease; besides, the former treatment, when compared with the effect in reference subgroups, resulted in higher catalase activity.
