Деякі аспекти патогенетичного лікування нейропсихічної форми передменструального синдрому

Abstract

Передменструальний синдром (ПМС) є одним з найбільш поширених нейроендокринних синдромів в гінекологічній практиці, частота якого прогресивно збільшується з віком. За даними наукових досліджень саме нейропсихічна форма ПМС займає лідируючи позиції у загальній структурі клінічних форм цієї патології, обумовлюючи погіршення перебігу і прогноз певних соматичних захворювань, зниження якості життя з поступовою десоціалізацією жінки. На сьогодні ще не сформована єдина етіопатогенетична концепція ПМС, проте більшість фахівців пов‘язують різноманітність вегетативно-ендокринно-вісцеральних та психоемоційних порушень зі стресовою десинхронізацією нейрогуморального гомеостазу в організмі. Отже застосування стреслімітуючих заходів має стати ключовим моментом у пошуках ефективних лікувальних програм нейропсихічної форми ПМС.

Premenstrual syndrome (PMS) is one of the most wide-spread neuroendocrine syndromes in gynecology and its frequency increases progressively with age. According to the data of recent researches neuropsychic form of PMS has a key role in the general structure of this pathology clinical forms, aggravates course and prognosis of somatic diseases, decreases female’s quality of life and leads to a woman’s slow desocialization. Today there is no a single etiopathogenic conception of PMS while the majority of researchers connect the variety of vegetative, endocrine and visceral and psycho emotional disturbances with stress desynchronization of neurohumoral homeostasis in the body. That’s why the use of stress-limiting measures should become a leading point in the searches of effective curable programs for neuropsychic forms of PMS.

Предменструальный синдром (ПМС) является одним из наиболее распространенных нейроэндокринных синдромов в гинекологической практике, частота которого прогрессивно увеличивается с возрастом. По данным научных исследований именно нейропсихическая форма ПМС занимает лидирующие позиции в общей структуре клинических форм этой патологии, обусловливая ухудшение течения и прогноз соматических заболеваний, снижение качества жизни с постепенной десоциализацией женщины. На сегодняшний день еще не сформирована единая этиопатогенетическая концепция ПМС, однако большинство специалистов связывают разнообразие вегетативно-эндокринно-висцеральных и психоэмоциональных нарушений со стрессовой десинхронизацией нейрогуморального гомеостаза в организме. В связи с этим, применение стресс лимитирующих мероприятий должен стать ключевым моментом в поисках эффективных лечебных программ нейропсихической формы ПМС.