Патофізіологічне обгрунтування протиспайкової ефективності ендогенних пептидів в експерименті

Abstract

Недостатня ефективність лікувально-профілактичних заходів при спайковій хворобі черевної порожнини (СХЧП), вірогідно, обумовлена неповними і недостатніми уявленнями про патофізіологічні механізми захворювання. Перебіг СХЧП у щурів характеризується значним збільшенням активності перитонеальних β-глюкозидаз, причому найбільшою мірою була збільшена активність N-ацетил-β-глікозамінідази. При експериментальній СХЧП була показана протиспайкова активність сандостатина і Дельтарана з акцентом на нормалізацію під їхнім впливом активності β-глюкозидаз перитонеальній рідині. Виражена протиспайкова ефективність нейропептидів в умовах СХЧП у щурів є експериментальним обгрунтуванням доцільності тестування протиспайкової ефективності сандостатина, даларгіну і Дельтарану в клінічних умовах при лікуванні або профілактиці розвитку даної патології.

Curing and prophylactic events insufficient efficacy seems to be as the result of adhesions pathophysiological mechanisms unclear estimation. Adhesions manifestation characterised by peritoneal β-glucosidases activity significant increasing, besides, N-acetyl-β-glicosaminidase activity was increased maximally. Sandostatin and deltaran revealed antiadhesive activity during the experimental adhesions accenting on peritoneal β-glucosidases activity normalization under their influences. Neuropeptides antiadhesive efficacy in conditions of experimental adhesions serves as experimental background of sandostatin, dalargin and deltaran antiadhesive activity testing in clinical conditions for adhesions treatment or prophylaxy.

Недостаточная эффективность лечебно-профилактических мероприятий при спаечной болезни брюшной полости (СББП), по всей видимости, обусловлена неполными и недостаточными представлениями о патофизиологических механизмах заболевания. Течение СБ СББП у крыс характеризуется значительным увеличением активности перитонеальных β-глюкозидаз, причем в наибольшей степени была увеличена активность Nацетил-β-гликозаминидазы. При экспериментальной СББП была показана противоспаечная активность сандостатина и дельтарана с акцентом на нормализацию под их влиянием активности β-глюкозидаз перитонеальной жидкости. Выраженная противоспаечная эффективность нейропептидов в условиях СББП у крыс является экспериментальным обоснованием целесообразности тестирования противоспаечной эффективности сандостатина, даларгина и дельтарана в клинических условиях при лечении или профилактике развития данной патологии.