Проаналізовано стан розвитку за даними фахової літератури, визначені основні приоритетні напрями
розв’язання проблеми оптимізації лікування хворих на серцеву недостатність із шлуночковою диссинхронією.
Проведене дослідження показало, що застосування бівентрикулярної кардіостимуляції
дозволяє покращити толерантність до фізичного навантаження та нормалізувати гемодинамічні показники.
Середні показники тесту з 6-хвилинною ходьбою становили (277,5±12,5) м, часу реституції
після фізичного навантаження — (32,3±3,7) с. При ЕКГ-дослідженні в усіх хворих спостерігалося
подовження комплексу QRS у середньому до (131±7) мс. До лікування середні значення кінцевого
діастолічного розміру лівого шлуночка дорівнювали (7,3±0,3) см, а кінцевого систолічного розміру
— (6,2±0,2) см, що відповідає фракції викиду (30,5±2,7) %. Після встановлення штучного водія ритму
перший показник знизився до (6,5±0,2) см, а другий — до (4,9±0,3) см, що відповідає фракції
викиду (48,3±4,3) %. Описані зміни супроводжувалися збільшенням толерантності до фізичного навантаження
— до (277,5±12,5) м за результатами тесту з 6-хвилинною ходьбою. Розглядаються перспективи
застосування бівентрикулярної кардіостимуляції у пацієнтів із шлуночковою диссинхронією.
The analysis of the state of development according to the data of the literature is carried out, the main
priority directions of the solution of the problem of optimization of treatment of patients suffering from
cardiac failure with ventricular disinchrony were studied. The study showed that the use of biventricular
pacing can improve the tolerance to physical activity and normalize hemodynamic parameters. The average
score of a test with a 6-minute walk was (277.5±12.5) m, the time of restitution after exercise — (32.3±
±3.7) seconds. In an ECG study in all patients, extension of the QRS complex was determined on average
to (131±7) ms. Before treatment, the mean values of final diastolic size of left ventricle were (7.3±0.3) cm,
and final systolic size — (6.2±0.2) cm, which corresponds to ejection fraction of (30.5±2.7)%. After the
installation of artificial rhythm driver, the FDC decreased to (6.5±0.2) cm, while FSS decreased to (4.9±0.3) cm,
which corresponds to ejection fraction (48.3±4.3)%. The described changes were accompanied by increased
tolerance to physical activity — up to (277.5±12.5) m based on the results of a 6-minute walk test. Perspectives
of using biventricular cardiostimulation in patients with ventricular desynchrony are considered.
