Обгрунтування диференційованого призначення вазоактивних препаратів у лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця у сполученні з артеріальною гіпертензією відповідно до ступеня легеневої гіпертензії та/чи стадії хронічної серцевої недостатності

Abstract

При лікуванні ХСН, обумовленої ІХС у сполученні з АГ, рекомендується застосовувати блокатори Я-адренорецепторів (ББ) у комбінації з інгібіторами АПФ чи блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) усім пацієнтам, що мають ФВ ЛШ < 40 %; антагоністами альдостерону при ФВ ЛШ < 35 %; діуретинами — показані незалежно від типу СН; івабрадином — хворим із синусовим ритмом та ФВ ЛШ < 35 %, в яких ЧСС залишається не меншою, ніж 70 уд/хв. Нітрати тривалої дії рекомендуються у випадках, коли, незважаючи на прийом ББ, зберігається стенокардія. Відповідно до наказу МОЗ України від 24.05.2012 р. № 384 для лікування АГ до попередньої терапії можна додати блокатори кальцієвих каналів (БКК), а саме амлодипін чи фелодипін, оскільки інші представники мають виразну негативну інотропну дію та протипоказані при ХСН із систолічною дисфункцією. Останнім часом отримані позитивні результати лікування ХСН при застосуванні селективного конкурентного інгібітору фосфодіестерази-5 (ІФДЕ5) силденафілу. Дослідження показали добру переносимість та ефективність препарату при ЛГ різної етіології, це стало ще одним перспективним напрямком в лікуванні ЛГ при ХСН. Слід підкреслити, що при вивченні біохімічних, молекулярних, клінічних ефектів силденафілу, досі не проведено порівняного дослідження ефективності призначення різних вазодилататорів та силденафілу у комплексному лікуванні ХСН й ЛГ у хворих на ІХС у сполученні з АГ, не розроблені диференційовані показання щодо застосування їх в залежності від ступеню ЛГ та/чи ХСН, не уточнені особливості порівняної дії на основні фізіологічні параметри функціонування серцево-судинної системи. Отже, пошук найбільш вагомих діагностичних критеріїв, розробка вдосконаленого алгоритму при лікуванні хворих на ІХС у сполученні з АГ, ускладнених ХСН 2А чи 2Б, та вибір індивідуальної лікувальної тактики з урахуванням ступеню ЛГ шляхом застосування неспецифічних (нітрати, амлодипін) чи специфічних (силденафіл) вазодилататорів, залишаються актуальною проблемою сучасної кардіології та внутрішньої патології.

In the treatment of CHF caused by ischemic heart disease (IHD) in combination with hypertension, it is recommended to use Я-adrenergic receptor blockers (BB) in combination with angiotensin converting enzyme (ACE) inhibitors or angiotensin II receptor blockers (ARBs) for all patients with LVEF < 40 %; antagonists of aldosterone with LVEF < 35 %; diuretics — are shown irrespective of the type of heart failure; ivabradine — for patients with sinus rhythm and LVEF < 35 %, in which the heart rate remains not less than 70 beats / min. Long-acting nitrates are recommended in cases where, despite the reception BB, angina persists. In accordance with the order of MoH № 384 of 24.05.2012 for hypertension therapy to BB can add calcium channel blockers (CCB) such as amlodipine or felodipine because the other members have pronounced negative inotropic effects, and contraindications for people with CHF with systolic dysfunction.

При лечении ХСН, обусловленной ИБС в сочетании с АГ, рекомендуется применять блокаторы Я-адренорецепторов (ББ) в комбинациях с ингибиторами АПФ или блокаторами рецепторов ангиотензина ІІ (БРА) всем пациентам, у которых ФВ ЛЖ < 40 %; антагонистами альдостерона при ФВ ЛЖ < 35 %; диуретиками — показаны независимо от типа СН; ивабрадином — больным с синусовым ритмом и ФВ ЛШ < 35 %, у которых ЧСС остается не меньше, чем 70 уд/мин. Нитраты длительного действия рекомендуются в случаях, когда, невзирая на прием ББ, сохраняется стенокардия. В соответствии с приказом МЗ Украины от 24.05.2012 г. № 384 для лечения АГ к терапии ББ можно прибавить блокаторы кальциевых каналов (БКК), а именно, амлодипин или фелодипин, поскольку другие представители имеют выраженное негативное инотропное действие и противопоказанны при ХСН с систолической дисфункцией.