Вступ. Хронічний панкреатит (ХП) – поліетіологічне захворювання. Важливою проблемою абдомінальної хірургії є
лікування ускладнених форм ХП.
Матеріали і методи. Проаналізований досвід хірургічного лікування 185 хворих з приводу ускладненого ХП за 7
років. У 109 хворих проаналізований функціональний стан, на підставі чого обирали тактику хірургічного лікування.
Результати. При хронічному запаленні проксимальних частин підшлункової залози (ЗП), а особливо її головки, у
64,5% хворих виявлені порушення нормального пасажу жовчі у дванадцятипалу кишку (ДПК). Портальна гіпертензія
вторинного ґенезу внаслідок стискання ретропанкреатичних венозних судин відзначена у 25,9% хворих; у 61,5% –
діагностована кістозна трансформація протокової системи ПЗ, справжні та псевдокісти; у 10,1% – нориця ПЗ.
Висновок. При розробці тактики оперативного лікування хворих з приводу ХП сформульовані абсолютні й відносні
показання та протипоказання, засновані на об’єктивному аналізі стану всіх систем і органів пацієнтів. За наявності
вираженої внутрішньоорганної дисфункції виконання оперативного втручання можливе за умови компенсації функціонального стану шляхом проведення інтенсивної фармакотерапії до операції.
Introduction. Chronic pancreatitis – polyetiologic disease. Treatment of complicated forms of chronic pancreatitis constitutes
an important problem of abdominal surgery.
Маterials and methods. Experience of surgical treatment of 185 patients, suffering complicated chronic pancreatitis through
7 years, was analyzed. In 109 patients functional state was analyzed, serving to guide the surgical treatment tactics.
Results. In chronic inflammation of pancreatic proximal parts, especially of its head, in 64.5% of the patients the disorders
of normal passage of bile into duodenum were revealed. Secondary portal hypertension due to squeezing of retropancreatic
venous vessels was noted in 25.9% of patients; in 61.5% – cystic transformation of the pancreatic ducts system, true cysts and
pseudocysts were diagnosed; and in 10.1% – pancreatic fistula.
Conclusion. Absolute and relative indications and contraindications, based on objective analysis of all systems and organs of
the patients, were formulated while elaboration of the operative treatment tactics for chronic pancreatitis. While presence of
pronounced intraorgan dysfunction the operative intervention performance is possible only, if compensation of functional
state was achieved, using preoperative intensive medicinal therapy.
