Бесіда – це така форма спілкування, яка застосовується з метою обміну думками, інформацією. Бесіда
використовується перш за все як інструмент спільного пошуку оптимального вирішення проблем. Розуміючи, що кожна з бесід
не має загальних рецептів, які б забезпечували її високу ефективність в усіх випадках, викладач повинен творчо підходити
до спілкування зі студентом. Виходячи з професійної спрямованості, викладачі кафедри ведуть педагогічні бесіди, коли це
потрібно, але намагаються останнім часом навчити, підготувати студентів до ведення медичної бесіди лікаря з пацієнтом, яка
знадобиться в майбутньому. Лікар-невролог у спілкуванні з пацієнтом, крім лише медичних проблем, повинен багато уваги
приділяти вивченню питань, пов’язаних із соціальним середовищем, національними особливостями, ретельно розібратися зі
способом життя, умовами проживання та праці, особливостями харчування, наявними спадковими хворобами близьких родичів.
Лікар віч-на-віч спілкується з пацієнтом, що сприяє: встановленню контакту, довіри і взаєморозуміння, виникненню спільних
поглядів на тактику лікування для досягнення мети – одужання. Лікар і пацієнт стають однодумцями, і лише в такому випадку
вони зможуть спільно боротися з хворобою та отримати перемогу над нею. Основні етапи бесіди – це підготовка, встановлення
контакту, орієнтація в ситуації обговорення, питання й прийняття спільного рішення, і що особливо важливо для лікаря, вихід
з контакту. Дуже важливо завоювати довіру у студента, яка дозволяє в процесі спілкування компенсувати слабкість аргументів
та доказів. Дуже важливо тому, що студенти з повагою ставляться до суджень такого викладача, який вміє завоювати авторитет
високим професіоналізмом, вмінням заохотити до вивчення предмета, тактом, зовнішністю, інтелектом, вміло поставленою
мовою. Дуже важливо використовувати авторитет викладача, який він здобув попередньою роботою зі студентами на кафедрі
в університеті та лікарській діяльності.
A conversation is a form of communication that is used to exchange thoughts and information. The conversation is
primarily used as a tool for jointly finding optimal problem solving. Understanding that each of the conversations does not have common
recipes that would ensure its high efficiency in all cases, the teacher must creatively approach communication with the student. Based
on the professional orientation, the teachers of the department conduct pedagogical conversations when needed, but they are trying
to teach in recent years, prepare students for a doctor’s medical conversation with the patient, which will be needed in the future. The
neurologist in communicating with the patient in addition to medical problems should pay a lot of attention to the study of issues related
to the social environment, national peculiarities, to carefully consider the way of life, living conditions and work, the peculiarities of
nutrition, the existing hereditary diseases of close relatives. A face-to-face communication with the patient helps: the establishment of
contact, trust and understanding, and the emergence of common views on treatment tactics to achieve the goal of recovery. The doctor
and patient become like-minded, and only in this case they can jointly fight the disease and gain victory over it. The main stages of
a conversation are preparation, establishing contact, orientation in a situation of discussion, a question and a joint decision, and that
is especially important for a doctor, getting out of contact. It is very important to gain confidence in the student, which allows in the course of communication to compensate for the weakness of arguments and evidence. It is very important that the students respect the
judgments of such a teacher who can gain authority with high professionalism, the ability to encourage the study of the subject, tact,
appearance, intelligence, skillfully set language. It is very important to use the authority of the teacher, which he received from previous
work with students at the department at the university and medical activities.
