У статті наведено літературні дані щодо основних клінічних проявів, частоти, сучасних методів пренатальної та постнатальної діагностики і лікування, а також прогнозу при дефекті міжпередсердної перегородки — природженої аномалії серцево-судинної системи в дітей. Дефекти міжпередсердної перегородки — це група вроджених вад серця, для яких характерна наявність вродженого аномального сполучення між лівим і правим передсердям. Частота дефекту міжпередсердної перегородки в дитячому віці становить 1 випадок на 1500 живонароджених, або 7 % серед усіх вроджених вад серця. Діагностика. При невеликих дефектах хворі скарг не пред’являють, і порок зазвичай виявляється при випадковому обстеженні. Порівняно з іншими вродженими вадами серця аускультативні ознаки дефекту міжпередсердної перегородки слабо виражені. При значних дефектах основними скаргами є задишка і підвищена стомлюваність, часті бронхіти та пневмонії в анамнезі. Порок розпізнається при народженні або на першому році життя в 40 % хворих Межі серця перкуторно зміщуються вправо за рахунок збільшення правого передсердя і правого шлуночка. При пальпації ділянки серця не визначається систолічнє тремтіння. Аускультативно виявляється систолічний шум середньої інтенсивності з максимальним звучанням у ІІ–ІІІ міжребер’ї зліва, що не обумовлено наявністю й обсягом артеріально-венозного скидання крові, а є результатом об’ємного перевантаження правого шлуночка та наявності відносного стенозу легеневої артерії. Діагностика пороку підтверджується характерними змінами на електрокардіограмі, ехокардіоскопії та рентгенограмі. Лікування. Оптимальний вік пацієнтів для хірургічної корекції — 2–12 років. Новонароджені з дефектом міжпередсердної перегородки і застійною серцевою недостатністю, а також діти з великим дефектом міжпередсердної перегородки, із серцевою недостатністю, що виникла, повинні отримувати медикаментозну терапію.
The article presents the published data on the prevalence, the main clinical manifestations, modern methods of early neonatal and postnatal diagnosis, treatment and prognosis by atrial septal defect — the congenital malformation of cardiovascular system. Atrial septal defects are a group of the congenital heart malformations with typical congenital abnormal junction between left and right atriums. The prevalence of interatrial septum in childhood is one case per 1500 live born, or 7 % among all congenital heart defects. Diagnosis. Small defects are associated with no complains and the defect is usually diagnosed by chance. In comparison with other heart defects auscultatory signs of septal atrium are not evident. Significant defects are associated with such underlying signs as dyspnea and increased fatigue, recurrence bronchitis and pneumonias in anamnesis. The defect is diagnosed after birth or within the first year in 40 % patients. The cardiac borders shift to the right due to increased right atrium and right ventricle. At palpation of the cardiac area systolic thrill is not detected. Moderate systolic murmur is revealed auscultary with maximum in II–III intercostal space on the left. It is not caused by presence and volume of arterial-venous shut, but is a result of right ventricle volume overload and relative stenosis of pulmonary artery. The diagnosis of defect is verified by the changes on electrocardiogram, echocardioscopy and X-ray investigation. Treatment. The most available patient’s age for surgical intervention is 2–12 years old. The newborns with atrial septal defect and congestive heart failure as well as the children with a large defect of atrial septum and heart failure should receive drug therapy.
В статье представлены литературные данные об основных клинических проявлениях, о частоте, современных методах ранней неонатальной и постнатальной диагностики, лечении и прогнозе при дефекте межпредсердной перегородки — врожденном пороке сердечно-сосудистой системы у детей. Дефекты межпредсердной перегородки — это группа врожденных пороков сердца, для которых характерно наличие врожденного аномального сообщения между левым и правым предсердием. Частота дефекта межпредсердной перегородки в детском возрасте составляет 1 случай на 1500 живорожденных, или 7 % среди всех врожденных пороков сердца. Диагностика. При небольших дефектах больные жалоб не предъявляют, и порок обычно выявляется при случайном обследовании. По сравнению с другими врожденными пороками сердца аускультативные признаки дефекта межпредсердной перегородки слабо выражены. При значительных дефектах основными жалобами являются одышка и повышенная утомляемость, частые бронхиты и пневмонии в анамнезе. Порок распознается при рождении или на первом году жизни у 40 % больных. Границы сердца перкуторно смещаются вправо за счет увеличения правого предсердия и правого желудочка. При пальпации области сердца не определяется систолическое дрожание. Аускультативно выявляемый систолический шум средней интенсивности с максимальным звучанием во ІІ–ІІІ межреберьях слева не обусловлен наличием и объемом артериально-венозного сброса крови, а является результатом объемной перегрузки правого желудочка и наличия относительного стеноза легочной артерии. Лечение. Оптимальный возраст пациентов для хирургической коррекции — 2–12 лет. Новорожденные с дефектом межпредсердной перегородки и застойной сердечной недостаточностью, а также дети с большим дефектом межпредсердной перегородки, с возникшей сердечной недостаточностью должны получать медикаментозную терапию.
