Неврологія акушерства: особливості гестаційного періоду при епілепсії

Abstract

Під час вагітності не можна переривати лікування при наявності великих судорожних припадків, тому що ризик, пов’язаний із виникненням припадків, більший, ніж ризик виникнення мальформацій через лікування. Бажаніша адекватна монотерапія. Необхідно збільшити частоту прийому препарату, розділивши добову дозу на 4–6 разів. Не починати (якщо можливо) лікування або намагатися його обмежити в строки між 20–40-м днем, коли відбувається закриття нервової трубки в плода й не можна виключити утворення spina bifida. Прийом антиконвульсантів повинен супроводжуватися призначенням фолієвої кислоти 4–5 мг на добу, особливо в першому триместрі.

During pregnancy the therapy shouldn’t be discontinued in presence of generalized tonic-clonic seizures, since seizure-related risk is higher than risk of malformation due to therapy. Adequate therapy is more preferable. It’s necessary to increase dosing frequency by dividing daily dose to 4–6 times. Treatment shouldn’t be started (as far as possible) or it should be limited in 20–40th day, when neural tube closes and spina bifida couldn’t be excluded. Antiepileptic drugs intake must be associated with administration of folic acid 4–5 mf/day, especially in first trimester.

Во время беременности нельзя прерывать лечение при наличии больших судорожных припадков, так как риск, связанный с возникновением припадков, больше, чем риск возникновения мальформаций из-за лечения. Более предпочтительна адекватная монотерапия. Необходимо увеличить частоту приема препарата, разделив суточную дозу на 4–6 раз. Не начинать (по возможности) лечение или постараться его ограничить в сроки между 20–40-м днем, когда происходит закрытие нервной трубки у плода и нельзя исключить образование spina bifida. Прием антиконвульсантов должен сопровождаться назначением фолиевой кислоты 4–5 мг в сутки, особенно в первом триместре.