У ВІЛ-інфікованих хворих частіше розвивається хіміорезистентний туберкульоз, ніж хіміочутливий. Причини формування резистентності мікобактерії туберкульозу різноманітні,
частіше за все це екзогенна реінфекція через виражений імунодефіцитний стан хворого. Також часто спостерігається формування вторинної резистентності шляхом внутрішньолікарняної трансімісії туберкульозної інфекції за рахунок розвитку синдрому мальабсорбції та інтрамакрофагальне паразитування мікобактерії туберкульозу, яке дає їй можливість розмножуватися та адаптуватися до протитуберкульозних препаратів шляхом зміни своїх властивостей.
Лабораторне підтвердження туберкульозу у хворих на ВІЛ
частково утруднене через переважання дисемінованих форм та
відсутності деструкцій. Найбільш інформативними методами
є бактеріологічний та молекулярно-генетичний. При використанні молекулярно-генетичного методу діагностики туберкульозу ми маємо змогу отримати високоточний результат та дізнатися про резистентність до Рифампіцину в максимально
короткі терміни, приблизно через 2 год. Вивчення стану хворих на хіміорезистентний туберкульоз на фоні ВІЛ, залежно
від ступеня імуносупресії, є надзвичайно важливим при виборі адекватної антибактеріальної та патогенетичної терапії.
HIV-infected patients are more likely to develop chemoresistance
tuberculosis than chemosensitive one. The reasons for the
formation of the resistance of mycobacterium tuberculosis are
diverse, most often it is exogenous reinfection due to the expressed
immunodeficiency state of the patient. Also, the formation
of secondary resistance through intramuscular transmission
of tuberculous infection is often observed, due to the
development of malabsorption syndrome and the intramacrofage
parasitization of the MBT, which gives it the opportunity
to multiply and adapt to the anti-TB drugs by changing its
properties.
Laboratory confirmation of tuberculosis in HIV patients
is partially difficult, due to the predominance of disseminated
forms and the absence of destructions. The most informative
methods are bacteriological and molecular genetic. When using
the molecular genetic method of diagnosis of tuberculosis,
we are able to obtain a precise result and find out resistance to
rifampicin in the shortest possible time, after about 2 hours.
The study of the status of patients with drug resistant tuberculosis
against the background of HIV, depending on the degree
of immunosuppression, is extremely important in the selection
of adequate antibiotic and pathogenetic therapy