Профілактика післяопераційного спайкоутворення

Abstract

Під наглядом знаходилися 650 безплідних пацієнток із спайковим процесом органів малого таза, які перенесли операції на органах черевної порожнини і малого таза. Втручання виконували за загальноприйнятою методикою з використанням електрохірургічної техніки у 335 хворих (І група) і у 315 пацієнток – ультразвуковий скальпель (ІІ група). Були відокремлені ІА (n=170) і ІІА підгрупи (n=160), в яких був призначений доксициклін за схемою 100 мг 2 рази на добу 10 днів. У ІБ (n=165) і ІІБ (n=155) підгрупах інтраопераційно застосовували цефалоспорини. Контроль лікування оцінювали за відновленням репродуктивної функції та за результатами повторних операцій. У 130 хворих із спайковим процесом визначали носійство поліморфних алелів генів ММР1 1607insG, VEGFA/C634G та COL2A1/6846c>A. Матеріалом для молекулярно-генетичного аналізу служила ДНК, виділена з букальных клітин методом Деллапорта. У пацієнток, схильних до спайкоутворення, профілактика післяопераційного спайкового процесу повинна включати прецизійну ендохірургічну техніку оперування, з використанням переважно ультразвукового скальпеля і призначенням доксицикліну (100 мг 2 рази на добу протягом 10 днів) у післяопераційний період. Ефективність доксицикліну не залежить від мутацій, тому його можна рекомендувати для профілактики спайкоутворення. При виявленні носійства патологічних алелів генів ММР1/ 1607insG, COL2A1/6846c>A, VEGFA/C634G у безплідних пацієнток зі спайковим процесом органів малого таза ІІІ–ІV стадії слід рекомендувати використання допоміжних репродуктивних технологій навіть за відсутності трубної оклюзії, без проходження етапу відновлення репродуктивної функції у природному циклі

Под наблюдением находились 650 бесплодных пациенток со спаечным процессом органов малого таза, которые перенесли операции на органах брюшной полости и малого таза. Вмешательства выполняли по общепринятой методике с использованием электрохирургической техники у 335 больных (І группа) и у 315 пациенток – ультразвуковой скальпель (ІІ группа). Были выделены ІА (n=170) и ІІА группы (n=160), которым был назначен доксициклин по схеме 100 мг 2 раза в сутки 10 дней. В ІБ (n=165) и ІІБ (n=155) группах интраоперационно использовали цефалоспорины. Контроль лечения оценивали по восстановлению репродуктивной функции и по результатам повторных операций.

The aim of this study was to assess the prevention of postoperative adhesion formation after using various types of energy at endosurgical treatment based carrier polymorphic alleles of genes ММР1;1607insG, VEGFA/C634G та COL2A1/6846C>A 650 patients with advanced pelvic adhesions after operations on abdominal or pelvic organs were selected for study. All patients were divided into two groups according to type of energy was used during operation: conventional electrosurgical instruments were used in 335 patients (group 1), ultrasonic scalpel was used in 315 cases (group 2). Both groups were further divided into two subgroups according to antibiotic used after surgery. Patients in subgroups ІА (n=170) and ІІА (n=160), received doxycycline 100 mg BDS for 10 days. Subgroupes ІB (n=165) та ІІB (n=155) only received cephalosporin during operation. DNA was isolated from buccal cells by Dellaport method. Molecular genetic analysis was carried to study MMR1–1607insG, VEGFA/C634G and COL2A1/6846C>A gene polymorphisms in patients enrolled into trial. Treatment results were evaluated by reproductive function restoration and results of repeated operations. Detection of heterozygous polymorphism 1607 insG of gene MMR1 in infertile patients indicates a high probability of adhesion formation, the relative risk of the presence of adhesions. Patients with risk of postoperative adhesion formation adhesions treatment should include precise endosurgical technique with an ultrasonic scalpel and admission of doxycycline (100 mg twice daily for 10 days) after operation. If patients with infertility with adhesive process have pathological alleles of genes MMP1/;1607 insG, COL2A1/6846C>A, VEGFA/C634 should be encouraged to use assisted reproductive technologies, even in the absence of tubal occlusion, without passing the recovery phase of the reproductive function in the natural cycle.