Cold-air exposure can rapidly produce rhinorrhoea, altered nasal
patency and irritation in the absence of established infection, yet early non-infectious mucosal
responses have not been integrated into a single experimentally testable framework. Objective. To
propose acute cold respiratory syndrome (ACRS) as a provisional research phenotype and to link
local cooling with transient changes in nasal microvascular flow, mucociliary function and
epithelial antiviral signalling. Materials and methods. A theoretical-analytical synthesis of
directly relevant primary studies (human in vivo, human ex vivo and mechanistic cell/tissue
evidence) identified from the author-supplied monographs and targeted literature searching.
Results. Nasal mucosal blood flow was lower at 4°C than at 24°C in nine participants (P < 0.01); a
separate controlled protocol found an approximately 5°C intranasal temperature reduction after 15
min at 4.4°C. Median ciliary beat frequency in nasal brushings from 100 healthy young adults was
8.0 Hz at 37°C, 7.6 Hz at 32°C and 7.0 Hz at 25°C. In a TLR3-stimulated human nasal epithelial
model, culture at 32°C rather than 37°C reduced total extracellular-vesicle release by 41.9%,
miRNA packaging by 23.8%, and two receptor-binding readouts by 24.4% and 77.2%.
Conclusions: The available evidence supports a testable hypothesis of transient cold-associated
nasal mucosal dysfunction; the proposed ACRS phenotype requires prospective validation against
established clinical entities before any diagnostic or therapeutic use.
Експозиція до
холодного повітря може швидко спричиняти ринорею, зміну носової прохідності та
подразнення за відсутності встановленої інфекції, однак ранні неінфекційні реакції слизової
оболонки ще не інтегровані в єдину експериментально перевірювану рамку. Мета.
Запропонувати гострий холодовий респіраторний синдром (ГХРС) як попередній
дослідницький фенотип і пов’язати локальне охолодження з транзиторними змінами
мікросудинного кровотоку носа, мукоциліарної функції та противірусної сигналізації
епітелію. Матеріали та методи. Теоретико-аналітичний синтез безпосередньо релевантних
первинних досліджень (людські in vivo, людські ex vivo та механістичні клітинно-тканинні докази), виявлених в авторських монографіях і шляхом цільового пошуку літератури.
Результати. Кровотік слизової оболонки носа був нижчим при 4°C, ніж при 24°C, у дев’яти
учасників (P< 0,01); в іншому контрольованому протоколі після 15 хв при 4,4°C
внутрішньоносова температура знижувалася приблизно на 5°C. Медіанна частота биття
війок у назальних щіточкових зразках 100 здорових молодих дорослих становила 8,0 Гц при
37°C, 7,6 Гц при 32°C та 7,0 Гц при 25°C. У TLR3-стимульованій моделі людського
носового епітелію культивування при 32°C, порівняно з 37°C, зменшувало загальне
вивільнення позаклітинних везикул на 41,9%, пакування miRNA на 23,8%, а два показники
рецептор-зв’язувальної активності — на 24,4% і 77,2%. Висновки. Наявні докази
підтримують перевірювану гіпотезу транзиторної холод-асоційованої дисфункції слизової
носа; запропонований фенотип ГХРС потребує проспективної валідації порівняно з
усталеними клінічними нозологіями.